В мене скасувалося весілля, що було вже сплановане. І я рада, що вчасно змогла подивитися на ситуацію тверезим поглядом, спробувати свої сили та відмовитися від “щастя”, що звалюється на мене. Тепер колишній наречений та його мати всім розповідають, що шлюбу не сталося, бо я погано ставилася до його дочки.

Мені зараз двадцять шість років. За плечима досвід тривалих стосунків, але до пропозиції справа не дійшла. Розрив я переживала важко, стосунки вимотали мене морально і залишили багато комплексів, тому довгий час я навіть не замислювалася про те, щоб усе повторити.

Але близько року тому я зустріла Славу. Ми познайомилися на роботі, куди він влаштувався на місце моєї колеги, яка пішла в декрет. Сиділи ми в одному кабінеті, тож спілкуватися довелося одразу. Професійне спілкування швидко переросло на особисте.

Ми стали разом уходити з роботи, гуляли разом, іноді ходили до кафе. Відносини почалися якось самі собою. За кілька місяців хлопець зізнався, що в нього від першого шлюбу є дочка. Те, що він вже був одружений, я знала, а ось про дочку він якось раніше не згадував.

– Ти мені так сподобалася, що я боявся тебе злякати. Але розумію, що про таке треба розповідати одразу, адже не кожна зможе зустрічатися з чоловіком, у якого є дитина.

Мені такий підхід сподобався, хоч і збентежило, що він не сказав про це раніше. Просто я не належу до категорії жінок, для яких чужих дітей не буває і вони розчулюються до будь-якої дитини. Але при цьому я була готова спробувати потоваришувати з дочкою свого нареченого.

Дівчинку звали Сніжана, їй було вже п’ять років. З матір’ю її Слава розійшовся не дуже мирно, як я зрозуміла. За доньку мама не боролася, тож дівчинка залишилася з батьком. Але більшу частину часу вихованням дитини займалася бабуся.

Слава мав свою квартиру, де він жив із дочкою, а його мама щодня приходила до них, іноді забирала дитину на вихідні.

– Важко ростити дитину без жіночої руки. Особливо дівчинку. Я стараюся, бабуся старається, але маму ми їй не замінимо, – зітхав наречений.

Зі Сніжаною він мене знайомити не поспішав, я теж не рвалася. Але розуміла, що цей день настане.

– Не хочу зайвий раз вводити дитину у стрес. Вона дуже швидко прив’язується до людей. Познайомлю, коли зрозуміємо, що в нас все серйозно.

Ці слова мене неприємно вразили, але я вирішила не розвивати цієї теми. Все має йти своєю чергою, а там вже подивимося. Ми зустрічалися ще кілька місяців, а потім Слава запропонував мені вийти заміж і переїхати до нього.

– Ми дорослі люди, треба вже притиратись один до одного. Навіщо витрачати час? – пояснив він мені свій вчинок.

Я була дещо збентежена такою поспішністю, але хлопець мені дуже подобався, мені хотілося за нього заміж, тож я погодилася.

Зрештою, я нічого не втрачала.

Звичайно, було страшно, як я зійдусь з його дочкою, чи прийме вона мене, але наречений обіцяв, що все буде чудово і в нього чудова дитина. Перші два тижні проблем насправді не було, Сніжана поводилася дуже скромно, спокійно. Як я тепер розумію, вона просто звикала до нової людини.

Я одразу помітила, що дівчинка балувана. Спочатку це не сильно впадало в очі, але потім ставало все помітнішим і помітнішим. Іграшки за собою вона не прибирала, в їжі була дуже вибаглива, звикла, що на будь-яку її примху одразу ж слідує позитивна реакція.

Оскільки, у мене досвіду у вихованні дітей не було, я не лізла з порадами. Взагалі намагалася триматися осторонь і придивлятися. Слава мене не квапив. Але я розуміла, що треба якось вливатися. Хоча й не розуміла як, зауважень дитині робити не можна, якщо їй щось заборонити, то вона закочувалася в істериці та батько з бабусею навперебій кидалися втішати дитину, одразу скасовуючи заборону. На мої якісь боязкі зауваження не було взагалі ніякої реакції.

Також у сім’ї вважалося нормальним, якщо Сніжана кусалася, і їй за це нічого не було, навіть не говорили, що так не можна. Мене вона спочатку цуралася, але за півтора місяця дісталося і мені. Їй не сподобалося, що я не дала їй перед вечерею з’їсти куплену до чаю шоколадку. Дитина спочатку верещала, а коли зрозуміла, що на мене це не діє, підійшла і вчепилася зубами мені в руку.

Було пекельно боляче, бо кусала Сніжана на повну силу. Я відсмикнула руку і шльопнула її по попі, крикнувши, що не можна так поводитися, адже іншій людині боляче. До кухні одразу ж влетів Слава, очі шалені, схопив дочку, яка плакала не від болю, я не сильно її шльопнула, забрав її до кімнати.

– Ніколи не смій чіпати мою дитину, – прошипів він, повернувшись за кілька хвилин на кухню.

– Вона мене вкусила майже до крові! Це не нормально! – Мені було боляче і прикро до сліз.

– Це ти ненормальна! До дитини треба знайти підхід!

Ми не розмовляли весь вечір, потім перед сном Слава перепросив, пояснюючи, що просто дуже переживає за дочку, хоче для неї тільки найкращого. Я вибачила, але виявилося, що дарма.

Будь-яка спроба закликати Сніжану до порядку одразу призводила до скандалу. Батько і бабуся вставали на бік дитини, вказуючи, що своїх дітей я не маю, тому нічого тут. Сніжана ж швидко опанувала фразу “ти мені не мама, ти ніхто”.

Коли ж я просто ігнорувала те, що творить дитина, мені прилітало за те, що дівчинкою зовсім не займаюся.

– Ти маєш порозумітися з моєю дочкою, інакше це буде не сім’я, – заявив мені Слава.

– Порозумітися – це також як і ви перед нею скакати та виконувати будь-яке бажання?

– Це стати їй матір’ю.

А як нею стати? Зауважень робити не можна, виховувати не можна, суперечити не можна – тільки потурати й лишається. Але таке мене не влаштовує.

– Ти просто не любиш Сніжану, бо вона тобі не рідна, – виніс вердикт наречений.

Я посиділа, подумала та пішла збирати речі. Мені в цій родині робити нічого. Ставати ще однією маріонеткою розпещеної дитини я не збираюся, виховувати її вони не збираються, і мені не дадуть. Це все скінчиться дуже погано. З цими словами я покинула будинок нареченого.

Тепер Слава із мамою ходять і розповідають, яка я жахлива жінка, як ображала падчерку, і що саме через це вони мене вигнали. Я навіть не переконую нікого, кому треба, правду знають.

КІНЕЦЬ.