Юля та Максим перебували у шлюбі вже майже три роки. Познайомились вони на роботі.

Чоловік був рядовим безперспективним співробітником у великій компанії, а жінка – новим заступником.

Харизма Максима затуманила Юлі розум, і після п’яти місяців побачень вона, не роздумуючи, вискочила за нього заміж.

Одруження вкрай розслабило чоловіка і він, вирішивши, що можна нічого не робити, швидко, вилетів зі свого місця.

Навіть Юля не змогла нічого зробити, та й не стала б, бачачи, як Максим останнім часом нахабнів.

– Могла б і замовити за мене слівце, – ображено кинув він докір дружині в обличчя.

– Я ж не директор. Хто мене слухатиме? – Награно зітхнула Юля і розвела руками.

Насправді вона була рада тому, що чоловік тепер не працює разом з нею в одній компанії.

Бо він любив користуватися цією перевагою і часто йшов з роботи, говорячи, що Юлія Вікторівна його відпустила.

У результаті Максим залишився без роботи і засів удома, не надто бажаючи шукати собі нове місце.

Його й так усе влаштовувало. ТБ, комп’ютер і диван – ось усе, чому він присвячував свій день.

– Максиме, ти знайшов би собі роботу, – з осудом промовила Юля, – все-таки вже цілий місяць стирчиш вдома.

– Об’їдаю? – пробурчав чоловік, якого сильно зачепили слова дружини. – Я шукаю роботу, ніби ти не знаєш.

– Погано шукаєш, – жінка відчинила каструлю і зазирнула всередину. – Сидиш удома, міг би й поїсти приготувати.

– А ти навіщо? – лускаючи насіння, поцікавився Максим. – Могла б з вечора приготувати.

– Я працюю, якщо ти не помітив, – грубо відповіла Юля. – Коли влаштуєшся на роботу, тоді я знову готуватиму.

– Я в хатні робітниці не наймався. А якщо хочеш, щоб я готував, то плати мені, – єхидно озвався чоловік.

– Апетити зменши! Сидиш на моїй шиї і вважаєш це нормою, – сердито вигукнула Юля.

Чоловік у відповідь ображено пирхнув і пішов у кімнату. Жінці довелося залишок вечора стирчати на кухні.

За готуванням вона зловила себе на думці, що необачно вчинила, вийшовши за Максима три роки тому.

У результаті отримала не сильне плече, як мріяла колись, а важкий тягар.

Ех, якби можна було все повернути назад…

З цими гіркими думками жінка поїхала зранку на роботу. Однак увечері на Юлю чекав великий сюрприз.

Переступивши поріг квартири, вона відразу зрозуміла, що чоловік, на її подив, щось приготував.

У повітрі стояв запах смаженого м’яса, від якого зрадливо забурчав живіт.

Жінка розпливлася в посмішці, вирішивши, що вчора вона сильно погарячкувала, насваривши на нього.

Юля пройшла на кухню та застала там чоловіка, який смажив котлети.

– Що приготував? – жінка зазирнула за спину Максимові.

– Котлети та пюре, – сухо промовив чоловік, який досі був ображений на дружину.

– Який же ти в мене молодець! – Юля ніжно обняла чоловіка за шию. – Дякую!

– Не дякую, а клади двісті гривень на стіл, – зневажливо відповів Максим.

Жінка від подиву розкрила рота і, відскочила від чоловіка. Вона не могла зрозуміти, жартує він чи говорить серйозно.

Однак через те, що на його обличчі не здригнувся жодний м’яз, Юля зрозуміла, що його слова не жарт.

Жінка в змішаних почуттях покинула кухню і за кілька секунд повернулася з купюрою в руках.

Роздратовано жбурнувши банкноту на стіл, вона пішла.

Близько години Юля не заходила на кухню, але, коли знову переступила її, то побачила, що Максим забрав гроші.

Чоловік тріумфував, тепер він міг заробляти, не виходячи з дому, на власній дружині.

З цього дня Максим став пред’являти Юлі рахунок не лише за приготування їжі, а й за прибирання та винесення сміття.

При чому тарифи у нього були такі надхмарні, що у жінки волосся вставили дибки.

Однак вона терпляче щоразу оплачувала чоловікові його послуги. Чоловік дбайливо складав гроші собі в гаманець.

– Юля, треба купити продукти, – Максим простяг дружині великий список.

– Я маю купувати? – Жінка ковзнула поглядом по довгому набору продуктів.

– А хто?

– Ти! Я ж оплачую їжу, тому все для її приготування маєш купувати ти, – відповіла Юля і, голосно гримнувши дверима, пішла.

Звісно, Максим не захотів вкладати зароблені гроші у покупку їжі, тому просто перестав готувати.

Увечері жінка повернулася додому і з порога заявила чоловікові, що виставляє йому власний рахунок.

– Я винен тобі п’ять тисяч гривень? – щиро здивувався Максим. – За що це?

– Комунальні послуги. Чи ти думав, що світло, вода та опалення надаються нам безкоштовно? – насмішкувато поцікавилася Юля.

Чоловік змінився на обличчі. Його нижня губа зрадливо засмикалася. Ще хвилина, і він би заплакав.

– Ти дуже жадібна, – образливо промовив він. – Повірити не можу, що живу з такою людиною.

– Ти це почав, коли вирішив брати з мене гроші за їжу та прибирання! – Юля рішуче тицьнула в чоловіка пальцем.

Максим закотив очі і, схлипнувшись, втік від неї до ванної кімнати. Що він там робив, жінка не знала.

Проте повернувся чоловік за півгодини і заявив, що збирається влаштовуватися на роботу.

Його марна ідея оббирати власну дружину і на цьому заробляти – зруйнувалася.

За тиждень Максим повідомив Юлі, що його прийняли кур’єром у будівельну компанію.

КІНЕЦЬ.