Тьотя Леся вийшла заміж по великому коханні.

Дядько Степан довго за нею бігав і добивався уваги.

З часом він зміг завоювати прихильність.

Вони одружилися, і тьотя з дому пішла за невістку.

Скільки жив дід Микола, стільки вона натерпілась. Медового місяця звісно у них не було.

А замість того 6 штук худоби і декілька свиней.

Вона зранку все обходила, а потім йшла на роботу, навіть не завжди встигала помитися.

Продавала в магазині, тож знала про все, що в селі коїться.

Люди і про неї говорили, що в наймах батрачить, але чогось додому не вертається.

Тьотя Леся не мала куди повертатись, вона фактично втекла з дому, бо мама зовсім жити не давала.

Чим бабуся Олена ставала, тим сильніше змінювалась її поведінка щодо всіх.

Тому жінка терпіла роками.

Мовчки робила всю роботу, але сварки все одно були.

Навіть через качок, бо не могли поділити.

В тому всьому Марічка з’явилась, дівчинку довго чекали, а потім берегли як зіницю ока.

Вже й на дитині почали сваритися.

Кожен своє радив, але всі різне.

Трудно тьоті Лесі було, все змінилось тільки тоді, коли вони з Степаном двоє на господарці залишились.

КІНЕЦЬ.