В той день додому Андрій повертався сам не свій.

Старенький сільський автобус зупинився на краю невеликого села, чоловік ступив на рідну землю, дістав дві важкі сумки і попрямував до своєї вулиці.

Скільки думок роїлося в його голові у цього, вже немолодого чоловіка, лише Богові відомо. Ніхто й гадки немає, як він посивів за цей день.

Андрій сам працював у колгоспі і, десь місяць тому, його направили в іншу область, в чуже село копати буряки.

Сім’я чоловіка жила не багато, мали троє діток. Наталка, дружина його, працювати йти охоти не мала, особливо, ніколи, казала, що сидітиме вдома, дітей буде доглядати і полоти їх великий город.

Андрій сперечатися не хотів, адже сварок не любив, хотів мирно жити. Промовчав.

Наталка щодня спала до обіду, чоловік сам годував чимале господарство, збирав один дітей, готував їм сніданок, сам відвозив в садочок та школу. А потім поспішав на роботу в колгосп, де на нього чекала на весь день купа роботи.

А коли повертався додому, діти вже були вдома, на столі стояла якась простенька вечеря, а на Андрія чекало все господарство і великий город, засаджений картоплею.

Чоловік швиденько впорався в хліві, а потім йшов з лопатою і мішками на город, адже картопля, це теж була лише його справа.

Чим займалася Наталка весь день, чоловік навіть не здогадувався, але дружина постійно бідкалася, що таке сільське життя втомило її, вона нічого в житті не бачить, крім хліва, городу та кухні.

Цього року у їхньому селі буряки не вродили і його відправили в іншу область, підробити трохи. Андрій навіть не уявляв, як залишити все на дружину, адже раніше такого не було.

Але грошей у родини зовсім не було, тому, вмовивши Наталку залишитися одній на господарстві, Андрій таки подався на заробітки.

Але й місяця не минуло відтоді на тій роботі, як Андрієві зателефонувала рідна тітка. Одарка зі сльозами розповідала, що його Олена ще вчора ввечері привела в хату якогось чоловіка, зібрала багато речей, сіла в його машину і поїхала.

Сусіди розповідають, що це брат подруги Олени, до якої вона ходила на посиденьки мало не щодня, та Одарка просила Андрія якнайшвидше повертатися додому, бо діти хвилюються, немає ні батька, ні матері. А телефон Олени відключений і не відповідає.

У Андрія, після такої новини, зовсім руки опустилися, йому все стало зрозуміло відразу.

Зібрав торбу і відразу поїхав додому.

Ось йде Андрій по дорозі і не знає, як йому жити далі, як людям в очі дивитися в селі, що дітям своїм говорити.

Вдома троє малих голодних дітей, а в нього за душею ні копійки. Навіть хліба не має за що купити. А дружина залишила їх усіх, подалася щастя свого шукати.

Що робити чоловікові зараз в селі з трьома малими дітьми?

КІНЕЦЬ.