У нас із чоловіком двоє маленьких дітей – синові три роки, а доньці скоро буде два. Чоловік цілими днями на роботі, я сама ледве впораюся з дітьми.

Допомогти більше нема кому, мої батьки живуть в іншому місті, а батьки чоловіка приїжджають до нас лише на вихідні, та й то не завжди, бо ще працюють. Живемо у цій квартирі лише рік (чоловіку у спадок від бабусі залишилася), із сусідами мало знайомі, знали лише, що у квартирі навпроти, бабуся живе, якій, як потім з’ясувалося, 85 років.

Має доньку, приїжджає до неї дуже рідко, але щодня дзвонить, і вважає, що цього достатньо. Є дві дорослі онуки, але одна з них мешкає за кордоном, а інша з бабусею не дуже хоче спілкуватися.

Якось так вийшло, що я з дітьми зібралася в магазин і зустріла свою стареньку сусідку в коридорі. Я привіталася, а вона запитала, навіщо я в таку погоду дітей на вулицю веду, адже холодно.

Я сказала, що треба у магазин, а їх нема з ким залишити. Сусідка запропонувала посидіти з ними, а я заразом і їй хліб і молоко куплю.

З того часу ми з нею познайомилися ближче і почали спілкуватися. Звали її Антоніна Семенівна, живе одна вже понад двадцять років, чоловіка не стало, а єдина дочка постійно зайнята, приїжджає рідко.

Я тепер, якщо треба, можу залишити з нею дітей, правда, ненадовго, бо вік у неї вже похилий, зі свого боку я теж намагаюся їй чимось допомогти. То в магазин збігаю, то винесу сміття. А іноді і з прибиранням допомагаю.

Мені з нею було не так самотньо, було з ким поговорити. Вона так цікаво розповідала про своє життя та молодість.

Якось вона попросила мого чоловіка полагодити їй кран на кухні, а я вирішила заразом, поки діти спали, піти з ним і помити у неї вікна. У цей момент приїхала несподівано її дочка і одразу з порога накинулася на нас: «як вам не соромно, вирішили втертися в довіру до старої людини та забрати квартиру».

Я так зрозуміла, що вона про нас знала, мабуть, бабуся їй про нас говорила. Антоніна Семенівна почала її заспокоювати, їй перед нами було соромно за таку поведінку дочки, але вона нас просто вигнала, не дала навіть кран полагодити.

Сказала, що якщо дізнається, що ми продовжуємо спілкуватися із її мамою, то викличе поліцію. Мені досі неприємно від цієї ситуації, ми маємо свою квартиру, і мені просто приємно було спілкуватися з гарною людиною.

КІНЕЦЬ.