Коли я втомилася слухати критику на адресу мого чоловіка від моєї матері, я їй відразу сказала: «досить, більше я твої гидоти слухати не буду». З того часу гнула жорстку лінію, телефоном просто відключалася, коли мати починала ту ж пісню.

Якщо розмову вона починала, коли я була в неї, я просто вставала і йшла, а якщо мати була в нас, я говорила, що їй час додому. Доводилося навіть на двері вказувати.

Я люблю маму, але не дозволю зруйнувати свою сім’ю, та й чоловік мій не заслуговує на такі приниження та образи. Але мати не могла заспокоїтись, що я вийшла заміж за простого хлопця, не цінуючи того, що у цього хлопця золоті руки!

Але дійшло до людини, що свого чоловіка критикувати я не дам, тільки через три роки. Хоча мати теж людина досить жорстка і владна, крім того, вперта, але згодом змирилася і стала дипломатичнішою.

А з іншою рідною розмови були ще коротші. Не подобається мій чоловік?

Ну і гуд бай, нам час. Якось одразу у відповідь: «ні, ти не так зрозуміла, нормальний у тебе чоловік!».

А вся річ у тому, що чоловік може зробити все, про що його попросять. Нині робить ремонт у квартирі моєї мами.

Зізнаюся чесно, я б на його місці ніколи не пішла на це після такого негативу на свій бік. Але він не образливий, та й багато чого я йому не розповідала.

КІНЕЦЬ.