Моя мама просить, щоб я продала свою машину, а отримані від продажу гроші подарувала сестрі на весілля. Тільки мама з сестрою на моє весілля жодного вітального повідомлення не відправили, не кажучи вже про подарунок. Та й цю сестру я бачила буквально кілька разів за все життя.

З сестрою Вікою ми рідні лише по мамі, батьки в нас різні. Коли мама з татом розлучилися, я залишилася жити з мамою. Незабаром мама одружилася вдруге, і ми почали жити з її новим чоловіком. Коли в них з’явилася дочка, мене відправили до бабусі, щоб їм не відволікатися на старшу, а посвятити весь час новонародженій дитині. Так я й залишилася жити у бабусі.

Періодично мама приїжджала до нас із бабусею, грала зі мною. Іноді забирала мене пожити з ними всім разом. Але після таких зустрічей з новою сім’єю мами у мене на серці була туга – у Вікі все нове, гарне, дороге.

А на моє утримання мама надсилала бабусі зовсім небагато грошей, тому на пенсію вона просто не могла мені купувати стільки всього, скільки було у Віки. Тож їздити туди я не любила. Та й мамин чоловік до мене ставився без поваги, видно було, що хотів, щоб я звідси якнайшвидше поїхала назад.

Коли я навчалася у 10 класі, з’явився батько. Виявилося, він вже одружився вдруге і живе з жінкою та її дочкою, яка на рік молодша за мене. Тато з Тетяною познайомилися у спільних друзів і все в них закрутилося. Живуть вони у квартирі Тетяни, тому вона почала запрошувати мене до них додому погостювати спочатку на вихідні, потім на тиждень і більше.

З донькою Тетяни від першого шлюбу – Настею – ми одразу потоваришували. Така розумна, начитана, при цьому дуже м’яка та добра. Незабаром я остаточно переїхала від бабусі до нової родини тата – до Тетяни та Насті.

Після школи вступила до університету, познайомилася з молодим чоловіком і вийшла заміж. З мамою ми спілкувалися тільки телефоном щорічно – вона вітала мене з днем народження. На весілля, як я не кликала, мама не приїхала. Навіть подарунок не надіслала. Хоча гроші у них були – її новий чоловік добре заробляв, і вони часто їздили у подорожі разом із Вікою.

З Мишком ми одружені вже 4 роки, у нас дворічні двійнята. Живемо у квартирі Михайла – дісталася йому від бабусі у спадок. На весілля тато зробив мені найкращий подарунок у моєму житті – машину. Я про неї мріяла з дитинства й ось нарешті моя мрія збулася! Виявилося, не лише тато брав участь, майже половину від суми додала Тетяна із накопичених нею грошей. А рідна мати навіть не зателефонувала привітати.

Рік тому в автомобільній аварії загинув чоловік матері. З цього моменту в них з Вікою в житті настала чорна смуга. Грошей було катастрофічно мало, почали витрачати гроші, відкладені за життя чоловіка. Мама тільки підробляла, звикла, що чоловік добре заробляв, тож не прагнула сама заробити.

А Віка збиралася заміж. Гроші на весілля потрібні не маленькі, тому щоб не витрачати повністю всі накопичення, суму вирішили шукати по родичах. Але ніхто не дав, і залишився лише один вихід – трясти з мене.

Я помітила, що мама почала мені дзвонити частіше, цікавитись, як я живу, як робота чоловіка, як здоров’я дітей. Навіть запрошувала в гості приїхати до них, чого давно не було. І, між іншим, сказала про весілля сестри.

– Віка заміж виходить незабаром, грошей потрібно дуже багато – на ресторан, на сукню, на фотографа.

– Так, я знаю, ти минулого разу говорила про це.

– А що ти хочеш подарувати їй на цю подію?

– Власне, нічого не планувала. Мене ніхто не запрошував.

– Якщо не хочеш – не приїжджай, але подарунок сестрі – гріх не подарувати.

– Якій сестрі? Я з нею не спілкувалася вже багато років. І в дитинстві у неї все було, а в мене нічого не було: ні одягу до ладу, ні іграшок нормальних, нічого.

– Що означає “якій сестрі”? Твоїй сестрі – Віки! У дівчинки перше весілля, вона хоче, щоб усе було у найкращому вигляді!

– То я не проти, нехай буде так, як хоче. Тільки до чого тут я? В неї наречений є, його батьки. Нехай вони й дбають, – дивувалася я.

– Батьки не багаті, самі з копійки на копійку перебиваються. А наречений ще не заробив стільки, тож треба нам з тобою підтримати Віку.

– А ти забула, що я в декреті й зайвих грошей у мене теж немає?

– Я пам’ятаю, але ж у тебе є машина, майже нова. Її ж можна продати та ці гроші подарувати сестрі?

– Ти що! Машина – подарунок на весілля, її я продавати точно не буду. Та й потрібна вона мені: з дітьми часто доводиться мотатися містом, на громадському з двійнятами я точно не впораюся.

Мама ще придушила на совість, що ми маємо допомагати один одному, хто ще допоможе, якщо не сім’я. Але я твердо сказала, що продавати машину не буду і їм нічого не винна. Мене виховувала бабуся, а згодом і батько з Тетяною. Ось це і є моя сім’я, а не вони з Вікою. Після мама вдала, що образилася, але телефонувати щодня не переставала. Не втрачає надію мене вмовити.

За все своє життя я так не спілкувалася з мамою, як за ці дні перед весіллям. Коли щось від мене потрібно – вона тут як тут, а коли не потрібна – і не дзвонить практично.

Чоловік порадив, якщо таке ще буде продовжуватися, просто перестати відповідати на дзвінки та викреслити її з мого життя назавжди. Разом із Вікою. Нічого хорошого вони мені не зробили та й навряд чи дочекаюся.

Вже шкодую, що взагалі розмовляла з нею всі ці роки, мабуть, треба було одразу послати її разом із їхньою родиною. Навіщо потрібна така мати та «сестра»? Хіба так чинять із рідною дочкою? Щоб догодити одній, плюють на інтереси іншої. Невже я цього заслужила?

КІНЕЦЬ.