Після важкого робочого дня Миколай вирішив провести спокійний вечір удома. Саме тоді, коли він збирався розслабитися за комп’ютерною грою, йому зателефонувала його мати – Божена Степанівна.

Вона спочатку поцікавилася місцезнаходженням його дружини Марини, а потім запропонувала Миколі взяти відпустку, але він відмовився, пославшись на вагітність Марини та майбутні витрати з появою дитини.

Почувши про такі проблеми, Божена запропонувала Миколі скористатися коляскою, запропонованою їх сусідкою Наталею, і дитячим ліжечком 30-річної давнини, знайденої на горищі у тітки Каті – щоб заощадити гроші.

Вона також запропонувала Марині продовжити працювати після декретної відпустки, поки вона, Божена, піклуватиметься про дитину.

Щоб полегшити реалізацію такого плану, вона планувала переїхати до квартири Миколи та Марини. Вона також запланувала жити за рахунок Миколи та Марини, вимагаючи це як компенсацію за свої послуги няні.

Марина, яка не знала про ці плани, була приємно вражена, побачивши, що Микола допомагає їй по господарству. Однак, коли Микола розповів про плани своєї матері, у тому числі про уживані дитячі речі, переїзд Божени, Марина була приголомшена, але поки що не заперечувала.

Через три дні Божена і Микола поїхали у відпустку . Тим часом Марина, відчувши потребу в незалежності та спокійному житті, здала їхню квартиру в оренду та переїхала до села до бабусі.

Повернувшись із курорту, Микола виявив, що його не пускають у квартиру, де за домовленістю з Мариною вже жили орендарі. Збитий з пантелику і не маючи житла, Микола у результаті поїхав до своєї матері.

Через два місяці він отримав судовий наказ про стягнення аліментів на дитину і дізнався, що Марина подала на розлучення, вважаючи життя без Миколи більш комфортним.

КІНЕЦЬ.