– Оксано, привіт. Я сьогодні забіжу до тебе, мені треба з тобою поговорити, – Світлана зателефонувала своїй двоюрідній сестрі і домовилася про зустріч. Світлана знову виїжджала на заробітки та планувала повернутися додому не раніше, ніж за кілька років. Перед тим, як виїхати дівчині, треба було вирішити одне питання, і вона сподівалася на допомогу сестри.

Увечері Світлана прийшла до Оксани з коробкою цукерок. 

– Давай чаю поп’ємо. Заодно я розповім тобі про те, що мене турбує, – молоді жінки затишно розташувалися на кухні. Оксана приготувала нехитре частування, поставила на стіл сирну та ковбасну нарізку і підсунула все до Світлани.

– Я знаю, що ти голодна. Спочатку потрібно перекусити. І навіть не сперечайся зі мною. Роби бутерброди. Зараз ще гречана каша буде готова.

Світлана за весь день випила лише чашку кави вранці, а потім у неї вже не було часу. Вона оформляла документи. – Оксано, я ось що хотіла в тебе попросити. Ти ж знаєш, що через тиждень я знову їду надовго, – сестра у відповідь ствердно кивнула головою. – Так от, я хочу тебе попросити доглянути мою квартиру, поки мене не буде. Ти ж знаєш нашу веселу родину. Я ніколи не довірю свою квартиру матері чи сестрі, бо знаю, чим це закінчиться.

Оксана на хвилинку відірвалася від овочів і подивилася на Світлану. – Уявляю та співчуваю. – Вона була в курсі сімейних розбірок Світлани з матір’ю та сестрою. Світлана після закінчення інституту відразу поставила собі за мету – купити окрему квартиру, так як спільне життя з батьками і старшою сестрою була просто неприпустимо для неї.

– Ішла б ти краще працювати. У нас більше немає грошей утримувати тебе ще п’ять років, – так зраділа її мати, коли вона повідомила її, що вступила до інституту. У їхній родині улюбленицею була лише старша сестра Вікторія, а Світлана була в родині як прийомна. Принеси, подай, зроби, чула вона від матері постійно. Не там стоїш, не так дивишся.

Їй довелося швидко подорослішати, бо навіть батькові скаржитися було марно. Він не брав участі у житті сім’ї, його цікавила лише компанія друзів, яка збиралася біля гаражів. Там він і проводив весь свій вільний від роботи час. Всі п’ять років, поки Світлана вчилася, вона намагалася якомога рідше бувати вдома, а на третьому курсі навіть переїхала в орендовану кімнату.

Вона підробляла вечорами, щоб нарешті знайти спокій і не залежати від цієї неспокійної родини. За цей час її старша сестра Віка встигла сходити заміж, завагітніти, народити доньку, розлучитися і повернутися з дитиною до рідного дому. Після повернення сестри до квартири батьків, Світлана перестала бувати там, бо кожен її візит закінчувався однаково.

Мати постійно дорікала їй за невдячність і байдужість до проблем сім’ї. 

– Скільки ми на тебе витратили часу та грошей, поки виростили. А ти як віддячила? Пішла з дому. І лише для того, щоб не допомагати нам. У Віки дитина маленька, допомогти їй потрібно грошима. А ти всі гроші витрачаєш на оренду своєї кімнати. Я тобі завжди казала – йди працювати, навіщо нам потрібне твоє навчання? Зараз всім було б легше і мені з батьком, і твоїй сестрі з племінницею.

Світлана слухала матір і думала про себе. Ну, так, я б працювала від зорі до зорі, то ще ви і зарплату б мою відбирали. Я сюди жити не повернуся. Яка ж вона була рада, коли їй запропонували роботу закордоном. Якщо на всьому заощаджуватиму, то через кілька років можна буде і про свою квартиру подумати, мріяла дівчина. І вона підписала робочий контракт на три роки.

Вона була щаслива, коли бачила, як зростає сума грошей на банківському рахунку. Минуло кілька років, Світлана повернулася до рідного міста. Грошей вистачило на покупку невеликої однокімнатної квартири, обійшлося без іпотеки. Вона була на сьомому небі від щастя. Поки йшов ремонт у її квартирі, вона жила у Оксани.

Матері Оксани та Світлани хоч і були рідними сестрами, але близько не спілкувалися і не підтримували навіть формальних стосунків, а от Оксана та Світлана потоваришували. Якось до Оксани без попередження прийшла тітка Таня, мати Світлани.

 – Мені треба поговорити із донькою, на телефон вона не відповідає.

– Проходьте. Вона зараз має прийти, – Мати Світлани мовчки пройшла до кімнати і вмостилася в крісло. Від чаю вона відмовилася. За півгодини прибігла Світлана. – Ой, сестричко, стільки справ сьогодні, голова йде кругом. – Вона почала з порога ділитися враженнями і тут помітила свою матір, яка сиділа в глибині кімнати і пильно дивилася на дочку. Світлана замовкла на півслові.

– Мені треба з тобою поговорити, – одразу перейшла до справи мати. – Я дізналася, що ти купила квартиру. Нам навіть не сказала! Я завжди знала, що ти безсовісна, – одразу почала тиснути на Світлану матір, але потім ніби схаменулась і повернулася до мети свого візиту. – Ну що тут про минуле говорити? Так чого я прийшла – ти давай перебирайся до нас, а твою квартиру поки що передамо Віці. Ти не забула, що в неї дитина? Твоя рідна племінниця, між іншим! Отож і треба піти їй назустріч. Давай мені ключі від квартири, а то знову поїдеш і на телефон не відповідатимеш.

Світлана здивовано дивилася на матір. Говорити щось їй не хотілося. – Що мовчиш, – вигукнула до неї мати. – Ключі давай, говорю.

Оксана про всяк випадок сховалася на кухні, вона не любила сімейних сварок, було видно, що тітка Таня просто так не піде.

– А підлогу вам не помити? Начебто ти не знаєш, що я стільки років мріяла з’їхати від вас. А зараз я вам віддам свою квартиру? Ось так візьму і віддам?

– Ти сама й винна, що поводилася як чужа. Навіщо тепер скаржитися? Це тільки твоя вина, от і виправляйся перед сім’єю, пусти сестру з племінницею пожити у твоїй квартирі. Нехай окремо живе від нас із батьком. Ти ж все одно їдеш, ще грошей заробиш. Добру справу сестрі зробиш і допоможеш собі. – Мати почала смикати пальцями ручку своєї сумки.

– Ти сама знаєш, люба матуся, якщо я Віку впущу, я її потім звідти не виживу. Нехай навіть не підходить до моєї квартири, – категорично відповіла Світлана. Мати була незадоволена, вона почала голосно дорікати Світлану, згадуючи її життя з дитинства. А потім і у бік Оксани полетіли докори. Та довго мовчала, а потім попросила тітку Таню таки піти.

Жінка пішла, голосно гримнувши дверима. – Світлано, я звичайно, знала, що є неосудні люди, але зараз твоя мати здивувала мене. От не знала, що в неї і до нашої сім’ї стільки накопичилося претензій. Мені за що прилетіло? – Світлана лише махнула рукою.

І ось через місяць після цих подій Світлана сиділа на кухні у Оксани і просила її допомогти. – Слухай, сестричка, я, звичайно, догляду за твоєю квартирою, але моя тобі порада – постав сигналізацію. Це буде і простіше, і надійніше, – відповіла Оксана, згадуючи виступ тітки Тані.

Сигналізацію встановили. Світлана залишила їм для зв’язку телефон Оксани. Дівчина зі спокійною душею поїхала на заробітки. А Оксані буквально через день зателефонували із звісткою, що до квартири хтось намагався зайти. Виявляється, мати Світлани разом із своєю старшою дочкою намагалися поселитися у квартирі Світлани.

Їх затримали. – Ви підтверджуєте, що це родички Світлани, – запитали Оксану. – Так, підтверджую, – промовила дівчина. – Вони будуть оштрафовані та попереджені.

Оксана сиділа на стільці і не могла повірити у почуте. Отже, тітка Таня та Віка вирішили, що раз Світлана поїхала надовго закордон, то можна зайти в її квартиру і оселитися без дозволу господині. Але то були ще не всі сюрпризи. За кілька хвилин знову пролунав дзвінок телефону.

– Ти чому, негідниця така, не попередила мене, що Світлана квартиру на сигналізацію поставила? – пролунав у слухавці невдоволений голос рідної тітоньки. – Ми з донькою просто хотіли подивитися, як там справи. А нас тепер оштрафували, у нас і так немає грошей. Все ця Світлана винна, віддала б просто ключі. Давай нам ключі, що мовчиш. Світлана моя дочка, значить і квартира наша.

Оксана не стала далі слухати, вона натиснула кнопку закінчення виклику, потім додала номер тітоньки до чорного списку. Ну так, просто подивитися вона хотіла. Напевно, Світлані доведеться міняти місце проживання, бо її мати не заспокоїться. Виявляється, і квартира вже їхня спільна, раз Світлана рідна дочка. Добре, що вона поїхала і не чує цих слів від матері.

КІНЕЦЬ.