– Настя, що з тобою?

– Запитала Катя подругу, коли та зайшла в її кабінет.

Дівчата дружили вже п’ять років і працювали разом. Власне, на роботі вони й познайомилися.

Настя опустила очі в підлогу, а потім змахнула зі щоки сльозу. Вона кілька днів не наважувалася розповісти подрузі про те, що відбувається у її сім’ї, але й тримати у собі все це більше не могла.

– Мені чоловік зрадив! – Зібравшись з силами, сказала вона.

– О боже ж ти мій! Негідник! Як він посмів? – вигукнула подруга.

– Ось так і посмів! Я коли дізналася, він вже з нею півроку разом був. Від мене все приховував. А я наївна, думала, що в нас все добре! – З гіркотою сказала Настя, але подруга бачила, що в її очах не тільки смуток, а ще щось.

– Півроку? Нічого собі! І що ти будеш робити?

– Запитала Катя.

– Я ще не вирішила…

– Невже ти зможеш йому пробачити?

– Катю, а що робити? В нас двоє дітей. Ми одружені вісім років. Хлопчики тільки до школи пішли. Як я їх без батька залишу…

У Насті та її чоловіка Михайла були близнюки – Павло та Сашко. Хлопчики якраз пішли до першого класу. Кілька місяців тому був перший дзвінок. Михайло стояв поруч із синами і пишався ними.

Здавалося, навіть того дня все було ідеально. А тепер Настя розуміла, що й тоді в його думках була інша жінка, але сама ні про що не підозрювала.

Настя знала, як Катя ставиться до зрадників, тож у цьому питанні не розраховувала на її підтримку. Подруга й сама розлучилася з першим чоловіком із тієї ж причини.

– Настя, діти – це ще не все. Як ти сама собі уявляєш ваше майбутнє життя разом? Чи ти думаєш, що він її залише? Збреше і знову буде з нею бачитися! – не вгамувалася Катя.

– Не буде. Я точно знаю!

– Звідки ти можеш це знати? Настя, ти просто не чуєш мене…

Подруга не встигла домовити, як Настя зупинила її.

– ЇЇ не стало три дні тому.

Катя застигла від здивування.

– Що? Сподіваюся, це…

– Звісно ні! Я б їй нічого не зробила. Хоча…

– Що хоча? Настя, говори вже, як є!

– Загалом днями Михайло поїхав на роботу і забув телефон. Я виходила вже з дому, коли згадала про наші плани на вечір і вирішила уточнити, чи все в силі. Набрала його та почула, як задзвонив його телефон. Взяла його до рук.

– І що ти вирішила подивитися його телефон. І що там було?

– Так. Я знайшла купу смс. Вони вже давно переписувалися. І зустрічалися також. Вони працювали разом. Я читала їхні повідомлення і плакала. Мені так важко стало і так прикро. Загалом я з його телефону написала їй.

– І що ти їй написала? – здивовано спитала Катя.

– Нічого хорошого я їй не побажала, скажемо так!

– В принципі це не дивно.

– Дивно інше. Михайло повернувся з роботи того дня дивний. Я спитала, що сталося, а він розповів, що не стало його співробітниця. Я почала розпитувати. Сталося це буквально за півгодини після мого повідомлення.

– І ти тепер думаєш, що в цьому ти винна? Нісенітниці якісь! Це збіг обставин. Сумно? Так. Дивно? Так. Але ти точно тут ні до чого.

– Я сподіваюся, але знаєш, усередині щось не дає спокою.

– Звісно, ​​не дає! Тобі чоловік півроку зраджував! Кому таке сподобається? І що ти йому все розповіла?

– Він сам побачив повідомлення у телефоні. Зрозумів, що я про все дізналася. Довго просив вибачення. Казав, що сам не зрозумів, як це все сталося. Сказав, що не збирався кидати мене та дітей, що любить нас.

– І ти повірила?

– Катю, важко було не повірити! Та й який сенс йому тоді було брехати?

– Ну, то варіанти закінчилися…

Голос подруги був холодним, але в чомусь вона могла мати рацію. Чи ні?

Настя розуміла, що зараз не варто слухати порад, треба думати своєю головою, але поділившись своїми проблемами, їй стало трохи легше.

– Не думаю, але від усієї цієї історії мені не по-собі. Він вчора на прощання з нею ходив.

– І ти його відпустила?

– А що я могла зробити? Усі співробітники з їхнього офісу там були. Коли повернувся, очі такі порожні були. Мені його навіть стало жаль. Намагаюсь зрозуміти, що робити далі, але в голові все перемішалося!

– Вставай! – скомандувала Катя і підійшла ближче до подруги.

Настя слухняно встала зі стільця, а Катя її міцно обійняла. Від цих обійм їм обом стало трохи легше. Вони постояли так небагато, а потім пішли до їдальні. Власне, за цим Катя й приходила, щоби забрати подругу на обід.

Цього разу вони їли мовчки. Кожна думала про щось своє.

– Може, вона його приворожила? – раптом запитала Настя, не розуміючи, що говорить це вголос.

Така ідея їй раніше не спадала на думку, але ж це могло бути саме так? Адже вони жили душа в душу, плани будували, стільки всього гарного було за ці роки.

Настя й не думала, що чоловік може подивитись на іншу жінку. У них раніше нічого такого не було.

– Що? Приворожила? Знаєш, я в таке вірю. А хочеш перевірити? – запитала Катя.

Настя здивовано подивилась на подругу.

– Як?

– Пам’ятаєш, тітку Зіну? Вона на другому поверсі працює. Я тобі про неї розповідала. Вона на картах ворожить. Можемо спитати в неї, що захочеш!

В очах Насті майнула надія.

– А ходімо! – Сказала вона подрузі.

– Що прямо зараз? – Здивувалася Катя, але побачивши настрій подруги, погодилася.

Дівчата прибрали зі столу і пішли до ліфта, спустилися на другий поверх і попрямували до кабінету тітки Зіни.

Вона влаштувалася на роботу лише півроку тому. У цьому будинку знімали офіси багато компаній з різною спрямованістю.

Судячи з усього, тітка Зіна добре вміла заводити нових друзів, адже чутка про неї поширилася досить швидко. Мабуть, Настя була однією з небагатьох, кому ще не пощастило з нею поспілкуватися.

І тепер прийшов і її час дізнатися правду.

Подруги довго шукали потрібний кабінет, але все ж таки знайшли. Двері в нього були зачинені. Настя впевнено постукала, а потім почула:

– Заходьте!

Тітка Зіна сиділа у своєму кріслі, відкинувшись назад. На ній була квітчаста сукня, незвична для офісного стилю. На голову вона пов’язала хустку, але не як бабуся, а скоріше як модна дамочка.

Виглядала вона, як мінімум, незвично.

– Тітка Зіна? – Запитала Настя, розглядаючи її.

– Можна просто Зіна! – озвалася жінка.

На вигляд їй було п’ятдесят років. Якось не зручно було так її називати.

– Здрастуйте, мені сказали, що ви можете мені допомогти.

– Ти маєш запитання, як я дивлюся?

– Так, кілька. Допоможете?

– Давай, сідай, люба. Розповідай, що сталося?

– Я думала, ви самі мені розкажете! – Здивувалася Настя.

– Розкажи, в чому проблема, а потім я карти розкладу.

Настя вирішила трохи схитрувати. Вона розповіла про зраду чоловіка, але не сказала про те, що коханка його приворожила. Про те, що не стало суперниці замовчувати не стала.

Зіна тільки головою хитала, слухаючи її, а потім узяла свою колоду карт. Перемішала ії розклала карти, задумливо дивлячись на них.

– А твій чоловік не винен! – Упевнено сказала Зіна.

– Що ви маєте на увазі?

– Та жінка його приворожила! Я бачу. Карти мені кажуть. Твоєї провини у тому, що не стало тієї жінки немає. Ти тут ні до чого.

– А що з чоловіком робити? Будемо ми разом?

Тітка Зіна ще раз розкинула карти, а потім подивилася на Настю і таємниче їй сказала:

– Тепер все залежить лише від тебе. Розумієш, розсіяти приворот можеш тільки ти.

– Як це зробити?

– Доведеться пробачити чоловіка і покохати його знову. Полюбити усією душею.

– А якщо я не зможу?

– Тоді його не стане, і року не мине. Точно тобі говорю. Тепер ти знаєш, які маєш варіанти. Сама ухвалюй рішення!

Настя поклала на стіл загадкової тітки Зіни двісті гривень, взяла за руку подругу, і вони вийшли з кабінету.

Катя  подивилася на Настю.

– І що будеш робити?

– Ще не знаю!

Настя весь день думала про це, а коли повернулася додому, Михайло з дітьми вже чекав на неї. Вони разом приготували вечерю. Точніше готував Михайло, а хлопчаки сиділи за кухонним столом і щось писали у своїх зошитах під наглядом тата.

Побачивши цю картину, Настя подумала, що не готова залишити дітей батька.

Коли діти лягли спати, подружжя сіло і поговорило про все, що трапилося, щоб розставити всі крапки над І. У результаті вони домовилися більше ніколи не згадувати про те, що було.

Настя пообіцяла знайти у собі сили пробачити. Михайло пообіцяв, що більше ніколи не зрадить їй.

Минуло приблизно півроку, стосунки у сім’ї налагодилися. Настя справді вибачила чоловіка і змогла полюбити його ще сильніше. Її подруга Катя була свідком всього цього, хоч і не схвалювала його вчинок, але розуміла, чому Настя ухвалила саме таке рішення.

Якось Катя спускалася на ліфті, збираючись на ділову зустріч, коли туди ж увійшла тітка Зіна.

– Доброго дня!

– Доброго! – обізвалася Зіна.

– Ви мене пам’ятаєте?

– Ага, ти з подругою приходила, яку чоловік зрадив.

– Так, вона вам дуже вдячна! Відразу видно, що ви не обманюєте. Допомогли їй!

Тітка Зіна посміхнулася і взяла дівчину за руку:

– Та обманюю я ще й як! Не вір ти у всі ці нісенітниці! Я тобі це тільки тому говорю, що мене знову звільнили, і більше я тут не з’явлюся.

– Що? – Здивувалася Катя. – Як же так? Ви ж тоді самі все розповіли, адже Настя вам нічого не говорила!

– Кожна друга жінка думає про приворот, коли дізнається про зраду чоловіка. І кожна третя готова повірити в це, якщо їй скаже хтось інший. Це як день і ніч – закономірність!

– А навіщо тоді ви порадили, щоб вона чоловіка вибачила? – Не розуміючи, запитала Катя.

– Як навіщо? Ну, навіщо через чоловічу помилку, хорошій сім’ї розпадатися. Адже у них двоє діток. Нехай живуть! А якщо цей Михайло має розум, то на сторону більше не ходитиме. Адже любить його Настя! Нехай і живе з ним. Тобі шкода чи що?

– Ну ви даєте! Так не можна!

– А ти чого хотіла? Щоб я сказала твоїй подрузі, що чоловік її негідник і його не виправити? А далі що? Вона б засмутилася, і невідомо до чого б це привело. Тобі такий варіант більше подобається? До того ж тієї іншої жінки – розлучниці, все одно не стало. Який сенс залишати чоловіка?

– Ви ж чужою долею граєте!

– Я не граю, я сім’ї зберегла. І мама моя так робила, і бабця теж!

– Але навіщо це вам?

– Як навіщо? Зарплата у мене маленька, а так ще заробіток. Хіба погано?

– Це ж просто гроші! Як вам не соромно?

– А чого мені має бути соромно? Якби твоя Настя хотіла чоловіка покинути, вона до мене не прийшла б. Їй потрібен був привід, щоб з ним залишитися. Я її дала. Що їй зараз погано?

– Та ні, вони з чоловіком помирилися. Все гаразд у них!

– Значить, хіба погано я вчинила?

– Звісно, ​​погано. І навіщо мені розповіли?

– Так говорю ж, звільнили мене.

– А як мені тепер мовчати? Настя ж переживала, що Михайла не стане, як вона залише його, тому й лишилося! Якби вона мала вибір…

– Вона з ним залишилася, бо любить його досі незважаючи ні на що. Зрозуміло тобі?

– Але ж вона цього не знає! Хіба я не можу їй сказати? – обурювалася Катя.

– А це вже твої проблеми! – з усмішкою сказала тітка Зіна. – Одне можу тобі сказати точно. Якщо розповіси подрузі, то сім’ї її може не стати. Вона знову вагатися почне. Якщо промовчиш, то ніхто не винен. Ну, все бувай!

Жінка помахала рукою і вийшла з офісу, а Катя так і лишилася стояти з відкритим ротом.

Саме цього дня Настя та Михайло святкували річницю весілля. Катя обіцяла прийти до них. Планувався невеликий банкет у компанії друзів, але зараз вона не була впевнена, що їй варто з’являтися там. Переживала, що наговорить зайвого.

За кілька годин Настя сама зателефонувала подрузі.

– Катю, я нагадати дзвоню. Ти ж будеш?

– Буду, звісно! – відповіла вона, хоч і без особливо ентузіазму.

Коли Катя прийшла на свято, побачила щасливу подружню пару. Чоловік дивився з такою ніжністю на Настю, а вона з любов’ю на нього. Їхні діти весело гралися біля накритого столу.

Побачивши все це, у Каті зникло бажання розповідати подрузі про те, що вона дізналася від тітки Зіни.

Зрештою, все в Насті та Михайла було добре. Нехай так і залишається, а що буде далі, ніхто не знає.