Ми зі Степаном одружилися молодими. Він щойно закінчив службу, а я все ще навчалася у школі. Ми були сповнені рішучості жити не так, як наші батьки.

Мій батько був відсторонений від нас, звертався з нами як з чужими, в той час як моя мати, обтяжена домашніми справами та чотирма дітьми, мала мало допомоги.

Особливо я зневажала нескінченний процес прання, яким моя мати керувала старомодними методами, які здавались мені такими втомливими.

У той момент, коли я побачила пральну машину в будинку моєї тітки, зрозуміла, що така має бути в мене. Ця техніка символізувала сучасне, легше життя, що різко контрастує з трудомісткими методами прання з мого дитинства.

Нашою першою великою покупкою як подружжя мала стати ця пральна машина , яку я представляла в нашій новій квартирі — скромний, але важливий початок.

Проте поведінка Степана почала змінюватися. Він усе більш зневажливо ставився до моїх прохань та потреб. Якось, коли я стояла в довгій черзі, щоб купити рибу, яка тоді була рідкістю, я очікувала, що він виявить розуміння.

Але натомість він сердито накричав на мене за те, що я залишила його стояти в черзі за молоком, звинувативши мене у зловживанні його заробітком та зневаження своїми обов’язками дружини.

Його поведінка настільки погіршилася, що він почав відкрито хвалитися перед сусідами тим, як тримав мене у вузді, з гордістю заявляючи, що я справляюся з усім вдома, тоді як він нічого не робить.

Його слова прозвучали як зрада – відмова від нашого партнерства та загальної відповідальності. Коли пральна машина нарешті опинилась у нашому будинку, я була у нестямі від радості.

Але реакція Степана була далека від схвальної. Він критикував мої навички управління фінансами, називав мене лінивою та марнотратною і постійно згадував, що його мати обходилася без таких зручностей.

З того часу минули роки, і ця пральна машина, символ моєї мрії та незалежності, тепер стоїть невикористовуваною в селі, де я тепер живу з Борисом.

У нас є найсучасніша пральна машинка, але цю я зберігаю її як нагадування про свою подорож, показуючи своїм онукам, наскільки простіше стало їхнє життя в порівнянні з моїм минулим.

КІНЕЦЬ.