Відносини Івана та Каті почалися зі шкільної лави, а точніше, у десятому класі.

Чого тільки не було в молодих людей: освідчення в коханні, сварки, примирення, знайомства з батьками і навіть розставання.

Але згодом вони все одно поверталися один до одного, а після закінчення інституту вирішили раз і назавжди пов’язати свої долі разом.

Іван та Катя одружилися. Весілля справді змогло зміцнити їхні нестабільні відносини.

Здавалося, що з кожним роком спільного життя вони розуміли один одного все краще та краще.

Коли народилася їхня перша дочка Олена, любовний союз Івана та Каті зміцнів настільки, що всі родичі перестали за них переживати.

Потім їхня родина поповнилася ще на одного чоловічка – народилася друга дочка Марія.

Минав час, діти росли, подружжя працювало, а їхнє життя проходило в спокійному ритмі.

Поки в середині літа, на двадцяту річницю від дня весілля, Катя не помітила однієї дивності.

Її з чоловіком ліжко було недбало заправлене. Жінка виразно пам’ятала, що зранку акуратно його застелила.

Дітей у квартирі не було, на все літо вони поїхали до бабусі за місто.

Незабаром прийшов Іван і приніс величезний букет червоних троянд, він був веселий і грайливий.

На запитання чи був він в обід вдома, чоловік відповів негативно і запросив свою дружину до ресторану, щоби відзначити річницю.

Після романтичної вечері Катя викинула з голови безглузді підозри та забула про випадок із ліжком.

Однак буквально через пару днів вона знову помітила, що ліжко було не прибрано.

Нічого не кажучи чоловікові, жінка заправила ліжко та пішла готувати вечерю.

Наступного дня вона не пішла на роботу, відпросившись у начальства, вона зилишилася вдома

Іванові жінка вирішила нічого не казати. Біля обіду вхідні двері відкрилися і до квартири ввійшли двоє: чоловік та молода дівчина.

Вони попрямували прямо в спальню, де на них чекала Катя. Від несподіваної зустрічі з дружиною Іван застиг, а ось його таємна шанувальниця не приховувала своєї радості.

– І хто це з тобою? – крижаним тоном запитала дружина.

– Катю, давай тільки без драм, я все поясню – замахав руками чоловік.

– Я уважно слухаю тебе, але тільки через наших дочок. Не хочу, щоби вони росли без батька.

– Розумієш, ми вже понад двадцять років разом. Якось я зрозумів, що вже не люблю тебе. Нас утримує лише звичка та побут. А з Юлею я ніби знову помолодшав і відчув, що таке кохання, – квапливо промовив Іван.

– Тоді йди, просто йди, – відповіла Катя зі сльозами на очах.

Чоловік мовчки зібрав свої речі та поїхав. Спершу він жив у готелі, а потім винайняв квартиру.

Зі своєю новою обраницею невірний чоловік познайомився на роботі, нова співробітниця одразу привернула його увагу.

Вони стали разом обідати, жартувати та фліртувати, все це переросло у таємний роман.

Незважаючи на різницю у віці, Юля вчепилася в чоловіка, як у щасливий квиток у краще життя.

Іван мав гарну посаду, а, відповідно, й гарну зарплату.

Також він володів шикарною трикімнатною квартирою у центрі Вінниці, яку отримав у спадок ще до шлюбу.

Всі ці нюанси дівчина дізналася і планувала після того, як її залицяльник розлучиться зі старою дружиною і одружується з нею, продати житлоплощу.

На її нещастя, чоловік не поспішав із розлученням і не збирався виставляти свою дружину з дітьми надвір.

Тоді Юля вирішила діяти сама. Коли Іван вкотре зібрався відвідати дітей, вона наполягла, щоб він узяв її із собою.

– Коханий, мені ж треба колись починати спілкуватися з твоїми доньками. Інакше, як вони їздитимуть до нас у вихідні? – Почала просити молода дівчина.

– Я навіть не знаю… А як відреагує Катя? У вас не буде сварки? – Засумнівався чоловік.

– Я буду чемною, жодного разу їй не нагрублю і не відповідатиму на провокації, – запевнила свого співмешканця Юля.

– Гаразд, тільки ненадовго, все одно не зручно якось, – подумавши, погодився Іван.

Юля задоволено посміхнулася і пішла збиратися. Чоловік не дарма сумнівався в тому, чи варто йти до своєї дружини разом із дівчиною.

Його нова обраниця, як і обіцяла, спочатку не грубіянила, але постійно питала свою суперницю про розлучення і про те, коли вона з дочками з’їде з квартири.

Катя не витримала і посварилася з дівчиною, сказавши їй, що це її не стосується.

– Та ти спеціально не з’їжджаєш! Напевно, думаєш, що ще можеш повернути свого чоловіка в сім’ю, – вигукнула Юля.

– Я нікого нікуди не збираюся повертати, я виходила заміж за чоловіка, а не за зрадника. Він сам вибере, з ким йому краще, – гордо відповіла Катя.

– Ти на зло мені все це робиш! Ти просто заздриш моїй молодості! – не вгамовувала суперниця, бажаючи зачепити дружину Івана.

– Твій вік – це твоя єдина гідність? Не хвилюйся, молодість швидко пройде, і твоє місце займе хтось інший, – щиро засміялася Катя.

Юля лише невдоволено подивилася на неї і, нічого не сказавши у відповідь, вибігла з помешкання.

А ось Іван, дивлячись на цю сцену, замислився. Виходить, що він для своєї молодої коханої теж старий?

Чи любить вона його? А найголовніше, чи він її любить? Весь вечір і всю ніч чоловік думав про своє життя і дійшов висновку, що досі любить свою дружину.

Саме тому він тягнув із розлученням і не поспішав вирішувати квартирне питання.

З ранку Іван вирішив, що настав час розлучитися з Юлею і прямо за сніданком сказав їй про це.

Такої сварки, яку вона влаштувала у відповідь, чоловік ще у своєму житті жодного разу не бачив.

Чоловік швидко зібрав свої речі та поїхав до найближчого готелю, залишивши Юлю на самоті.

Увечері він вже стояв з букетом троянд біля дверей своєї квартири, остаточно вирішивши повернутись до родини.

Схвильований Іван натиснув на дзвінок і почав чекати, коли дружина впустить його всередину.

– Ти чого з квітами? – здивовано запитала Катя, коли відчинила вхідні двері.

– Я зрозумів, що люблю тебе і хочу зустріти з тобою старість! Я помилився і переплутав миттєву пристрасть зі справжнім коханням, – палко промовив чоловік.

– Ось воно що… Кілька місяців без сім’ї, і ти зрозумів, що любиш мене? Відпочив хоч без нас? – стомлено спитала жінка.

– Катю, я більше ніколи не піду від тебе, обіцяю! Ти і дівчатка – найважливіші люди в моєму житті! – Іван опустився перед дружиною навколішки.

– Звичайно, ти ніколи не підеш від мене, бо ми ніколи більше не будемо разом, – сумно промовила дружина і зачинила двері.

Через місяць пара розлучилася, але Катя не забороняла колишньому чоловікові спілкуватися з дітьми.

КІНЕЦЬ.