Минулого літа вже вирішили точно розписатися, але на накопичені гроші Кирило вмовив мене поїхати у відпустку, знову відклали весілля, тепер же він каже, що можна і без весілля обійтися, просто розписатися і все, а грошам, які ми зібрали для весілля, краще наприклад, купити машину

Живемо із хлопцем уже три роки, нам по 26 років. Багато разів планували весілля, навіть гроші відкладали, бо батьки Кирила допомогти нам не можуть, будують дачу.

У мене одна тільки мама і молодша сестра, якій мама оплачує навчання, так що нам розраховувати нема на кого. Минулого літа вже вирішили точно розписатися, але на накопичені гроші Кирило вмовив мене поїхати у відпустку. Знову відклали весілля.

Тепер же він каже, що можна і без весілля обійтися, просто розписатися і все, а грошам, які ми зібрали для весілля, можна знайти корисніше застосування, наприклад, купити машину. Каже, що батьки добудують дачу і буде на чому до них їздити.

Я бачу, що він уже все вирішив і переконувати його марно, ось тільки перед подругами соромно, що я їм називала навіть дату нашого весілля. Притому кілька разів, тепер вони запитують, коли наступного разу буде.

Ще й мама постійно каже, що подруги давно вже всі заміжні і є діти, тільки я одна і залишилася, досиджуся, що ніхто і не візьме. Останній раз ми з нею мало не посварилися, коли вона вкотре завела розмову про моє заміжжя: «поки ти плануватимеш дитину, твої однокласниці вже онуків у школу проводжатимуть».

Я тоді стрималася, все ж мама, але й сама розумію, що вона має рацію, що їй перед знайомими незручно, коли ті запитують про мене. Моя сусідка, старша за мене на три роки, вийшла заміж за іноземця і поїхала жити до нього на батьківщину.

Сина вона планувала вже там, коли їй було 27 років, то там усі мами в лікарні дивувалися, що вона в такому віці вирішила народжувати. У них прийнято спочатку здобути освіту, зробити кар’єру, пожити трохи для себе, а вже потім, років до 35 планувати дитину.

Це у нас, якщо у 20 років дівчина не вийшла заміж, то вже вважається старою дівою, яку всі спочатку засуджують, а потім шкодують. Я вже згодна і без весілля оформити стосунки, але щось Кирило більше про це не згадує, може його влаштовує і такий варіант.

Все ж таки і так приготовлено і прибрано, так навіщо йому поспішати. Поки чекатиму, сама пропонувати не буду, якщо раніше я так чекала моменту нашого весілля, то тепер і сама не впевнена, чи цього хочу.

КІНЕЦЬ.