Коли на перше вересня я помітила, що в класі син має двох дівчинок із зайвою вагою, я сказала синові, щоб він ні в якому разі не ображав дівчаток. Але на батьківських зборах я помітила, що одна з мам цих дівчаток nлаче.
У нашому класі «А» була дівчина Наталя. З першого класу дівчина відрізнялася тим, що мала зайву вагу. До того ж настільки, що здавалося, що вона квадратна.
Перша наша вчителька Ольга Пилипівна прищеплювала нам, дітям, повагу до всіх, хто поруч. Наталку сприймали, як і всіх дітей. Над нею не сміялися, звикли, що вона більше за нас.
Хлопчика Сашка, який погано чув на одне вушко і погано говорив, також не кривдили. Ольга Пилипівна говорила, що всі діти різні, і шанувати треба всіх без винятку.
Як було закладено з першого класу, так і залишилося до випускного, клас завжди був дружнім. Наталці подобався однокласник.
Ми все це знали, і нікому на думку не спадало сміятися. На випускному, коли вручали атестати нам випускникам, і рідні та друзі дарували квіти, мама Сашка плакала.
Думала, що йому, крім неї, ніхто букета не подарує. Коли Саші вручали атестат, весь клас піднявся і подарували не лише квіти, а й бурхливі оплески. Очі мами Сашка світилися щастям.
Пролетіли роки. Ось уже мій син пішов у перший клас. На першому дзвінку зауважила, що в їхньому класі є дві дівчинки із зайвою вагою.
Вдома синові пояснила, щоб не сміявся з цих дівчаток. Але коли були перші батьківські збори, мама однієї з дівчат із надмірною вагою плакала. Казала, що ображають її Валю.
Дійшло до того, що дівчина не хоче ходити до школи. Друга дівчина Галина на образи давала відсіч. Діставалося хлопцям, які чіпали її. Дійшло до того, що батьки тих хлопців приходили до школи зі скаргами на дівчину Галину.
Характер у неї бойовий, каже її мама, ображати себе не дозволить. Дві дівчинки і які різні. За рік Валю перевели батьки до іншої школи. Сподіваюся, що там ображати її не будуть.
Галина ж навпаки, відвоювала своє місце у класі. З нею намагаються дружити усі, навіть хлопці. Якщо хтось криво посміхнеться у її бік, відповідатиме перед Галиною.
Ось такі різні люди, різні долі. Найголовніше, треба навчитися відстоювати себе, не давати кривдити. Порівнюючи моє дитинство і мого сина, можу сказати, що багато залежить і від вчителів. Саме вони повинні пояснити учням, навчити поважати інших.
КІНЕЦЬ.