Нещодавно я проходила лікування в травматичному відділені і зі мною лежала шістдесятирічна жінка. Проте у неї був хороша та доглянута зовнішність, через це вона виглядала молодшою.

Ця жінка одразу почала розповідати цікаві та смішні історії, й просто постійно підіймала настрій своєю життєрадісною вдачею. Жінка була прикутою до ліжка, адже в палаті у неї був найгірший діагноз – перелом стегнової кістки.

З таким діагнозом болючий кожний порух. За жінкою потрібно було доглядати, але за ці три дні до неї ні разу ніхто не прийшов. Мені було дивно з цього, адже цілком зрозуміло, що з такою травмою потрібне піклування

– Пані Марто, ви маєте дітей? – може, це було не коректно, але мені було дуже цікаво.

Марта знехотя почала мені розповідати:

– Діти закінчували школу і я хотіла заробити їм на навчання, тому поїхала до Іспанії. Хотіла хоча б два роки попрацювати, заробити трішки грошей і повернутися.

Щомісяця висилала їм кошти, а в цей час вдома господинею була донька. Чоловік мій любив випити, тому коштами розпоряджалася вона.

Завжди мені звітувала, так вони і хату добудували, подвір’я облаштували. Згодом донька почала нарікати на те, що їм бракує грошей, все подорожчало, а вона не може знайти роботу.

Мої сини після закінчення університету поодружувалися та кожен влаштувався на роботу. Я гроші надсилала трьом, а, як виявилося потім, синам з цього майже нічого не залишалося.

Зате дочка, як згодом виявилось, ні в чому собі не відмовляла, жила на широку ногу. Про це я не знала. Хотіла повернутися додому, але в мене з документами були проблеми.

Через 8 років я зрештою легалізувалася, але тоді донька почала за своє весілля говорити, що їй треба гроші, потім їй потрібно було гроші на квартиру, онуку, так і все це затягнулося.

Повернулася я лише через 15 років, медики в Іспанії поставили мені страшний діагноз – онкологія. Я повернулася додому, тут мені зробили операцію, вона пройшла успішно, тому я поїхала назад.

Через рік приїхала додому на повторне обстеження… Те, що я дізналася тут, мене просто шокувало. До мене почали приходити односельці, питали, як моє здоров’я та коли я поверну борг. Я тоді була шокована і не могла зрозуміти, про які гроші ідеться

Це дочка позичала на мою реабілітацію по 200-500 євро. Узяла ще й кредит у банку і втекла з якимось незнайомцем. Залишила трирічну донечку і свого чоловіка.

Тоді я зрозуміла, що біда дійсно сама не ходить. Ще мій чоловік п’яний вирішив зі мною стосунки з’ясувати, от я і впала на подвір’ї. Тепер ще й ногу лікувати, а я думаю, де грошей стільки взяти, сусідам я вже віддала, але тепер банк повідомив, що їдуть описувати майно за борги. От і буде, як буде…

Що ви думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.