Я одружилася дванадцять років тому. Мені тоді було двадцять п’ять років і я вважала, що вже досить мудре і розумію це життя. Мама заклала в мене основні принципи, за допомогою яких можна досягти щастя в сімейному житті. І я їм слідувала.

Шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Чоловіки люблять очима. Ну і про куховарку на кухні, леді у спальні та інше ви теж в курсі. Першим двом складникам мама мене навчила.

Вже років в п’ятнадцять я могла самостійно приготувати святкову вечерю на п’ятнадцять людей. Знала, як відіпрати будь-яку пляму, як зав’язати краватку і погладити сорочку без жодної складки.

Ще я завжди намагалася бути гарною дівчинкою і поводитися правильно. З чоловіками не сперечатися, посміхатися, голосно не сміятися, завжди гарно виглядати. Напевно, цим я сподобалася моєму майбутньому чоловікові.

Коли ми зустрілися, я мала вищу освіту в одному з найкращих вишів країни, чисто “жіночу” роботу. Я одягалася тільки у сукні та спідниці і на першому побаченні навіть не дала взяти себе за руку.

У шлюбі панував повний патріархат. Ні, звичайно, Олег сучасна людина, він поважав мою думку і все інше. Просто більша частина доходів та питань була на ньому. Він будував кар’єру. Важливі рішення теж ухвалював він. Я ж скромно працювала так, щоб це не заважало проводити час із чоловіком. Вела господарство. Добре виглядала. І створювала чоловікові гарний настрій.

Через три роки у нас народився син, а ще через три роки – дочка. Я продовжувала бути ідеальною дружиною та мамою. Набула форми через кілька місяців після пологів. Не скаржилася чоловікові на втому та недосипання. Як і раніше, утримувала будинок у порядку.

Олег ніколи не питав, чи мені потрібна допомога. Чи втомилася я? Як я почуваюся? А мені було так погано. Але навіть на думку не спадало, що можна з кимось (особливо з чоловіком) про це поговорити.

Дуже сильно мені в голову було вбито образ “хорошої дівчинки”, ідеальної дружини та матері. Там не було місця сльозам, хронічній депресії, опухлому обличчю та головному болю від постійного недосипання.

Я вважала, що це плата за щасливе сімейне життя. Нехай мені часом буває важко, зате чоловік любитиме мене, дітей, буде пишатися нашим будинком, і йому й на думку не спаде думка подивитися на іншу жінку.

А потім я просто поїхала за покупками на інший кінець міста та побачила, як Олега з іншою жінкою. Це ніби була інша людина. Мій чоловік завжди на людях стриманий та серйозний. А цей притискав до машини якусь дівчину в короткій сукні і ліз до неї в очах всієї вулиці.

Тоді в мене в голові щось клацнуло. Я відвернулася, пішла до своєї машини та поїхала додому. Там зібрала речі чоловіка та поставила валізи біля порога. Коли він повернувся додому, спокійно сказала йому, що все бачила та виставила за двері. Він був у такому шоці, що навіть не чинив опір.

Тієї ночі я не спала. У мене перед очима просто промайнуло все життя. Я раптом зрозуміла, що моя жepтва безглузда. Стільки років я зображала із себе ідеальну жінку, але це не допомогло! І тоді я вирішила нарешті пожити для себе.

Перестала готувати складні страви щодня. Нарешті дозволила ходити собі вдома без макіяжу і у простих шортах та футболці. У вихідні спала до обіду. Накупила зручного одягу, взуття без підборів і навіть кросівки!

Несподівано мене дуже підтримали діти.

– Ти завжди ніби не справжня була, – сказав син. – А тепер розслабилася. Ти нам такою більше подобаєшся.

– Так, мам, займися тим, що тобі подобається. А не лише тим, що тато схвалював, – додала донька.

І я зайнялася. Лінувалася. Дивилася серіали. Пішла вперше за багато років на корпоратив із колегами і гарно там повеселилася. Зустрілася з університетськими подругами у барі та протанцювала до ранку.

З Олегом ми зустрілися за місяць обговорити деталі розлучення. Він глянув на мене, ніби вперше побачив.

– Ти вся світишся, – сказав чоловік. – Здається, що помолодшала на десять років.

– Дякую, – відповіла я. – Рада, що у нас обох усе добре склалося.

Він якось дивно зам’явся, але нічого не відповів. Тільки попросив відкласти розлучення, мовляв, це позначиться на його кар’єрі. Мені було загалом все одно, і я погодилася.

Звісно, ​​ми з Олегом періодично бачилися. Треба було вирішувати різні питання щодо дітей. А за кілька місяців якось сталося так, що пepеспали.

І так я стала коханкою свого чоловіка. Я знаю, що він ще зустрічається з тією жінкою і, мабуть, намагається продовжувати стосунки. Але при цьому ходить до мене. Говорить, що вона йому не підходить, і він хоче бути зі мною. Тільки чекає на зручний момент, щоб піти від неї.

Я вдаю, що вірю і чекаю на нього. Насправді, Олег став мені глибоко байдужим. Я користуюся ним швидше за звичкою. А насправді хочу розлучитися і просто чекаю відповідного моменту.

КІНЕЦЬ.