Я вже майже рік у декретній відпустці і доглядаю нашого синочка Артемчика. Але , до цього часу я працювала в туристичній компанії та непогано заробляла. Принаймі, нам завжди вистачало. З чоловіком у нас завжди був спільний бюджет . Я знала, що він заробляє менше ніж я, але я його цим ніколи не дорікала.

Коли я завагітніла , я серйозно почала замислюватися над тим, як ми житимемо далі. Тому, часто в голос, так щоб чув чоловік , висувала свої роздуми про майбутнє життя. Говорила про те, що не знаю як ми житимемо, адже зарплати чоловіка навіть не вистачить на оренду квартири та комунальні.

Проте, чоловік завжди заспокоював та говорив, що якщо потрібно буде, то він іншу роботу знайде або буде на двох працювати. От я і повірила.

Але, наспраді до мого декрету чоловік так і не знайшов іншої роботи. Говорив, що шукає, потім говорив, що другу роботу не вдасться знайти, бо важко графіки підігнати. А мені вже от от народжувати і діватись нікуди.

Після того, як я народила Артемчика, я відчула всі барви бідного життя. Напевне, якби не дитяча допомога та допомога батьків, то не знаю де б ми були. А чоловік заявляв, що все у нас добре і ми живемо нормально.

– Мене моя робота цілком влаштовує. Я вже звик до неї, гроші виплачують вчасно, колектив гарний. А тобі, скільки б грошей не дати, завжди мало буде.

Тут також підключилася свекруха до захисту синочка: “Катя, тобі краще заощаджувати навчитися, а не витрачати кошти на всі боки. Колись, знаєш, я в дев’яності могла з однієї курки тиждень обіди готувати. І нічого, жили . Все добре було. А ти тут маєш все і з жиру бісишся. Синові тепер що потрібно, замордувати себе , чи що.

Читайте також:Історія про 8-річного хлопчика з Маріуполя

Звісно ж , з жиру бішуся. Так бішуся, що мушу все у батьків гроші позичати, бо на памперси не вистачає.

А якось нещодавно, я знову підняла цю тему і ми дуже посварилися. То він знаєте, що мені заявив:

– Якщо ти так кажеш, що нам грошей не вистачає, то давай до мами переїдемо. Тоді нам не потрібно буде за квартиру платити, от і матимеш вільні гроші.

А мені навіть у найстрашнішому сні таке приснитись не могло. Я свекруху ледве в гостях переношу, а тут жити разом. О ні!

А чоловік мені з докором:

– Ось бачиш, тобі потрібне не вирішення проблеми, а мене тільки дістати!

Тому, ми знову посварилися. Але я його попередила, що якщо він у найближчі кілька місяців не знайде роботу, де він зможе заробляти більше і ми зможемо жити без боргів, то я переїду до своєї мами і подам на розлучення та аліменти.

Я просто вже не знаю, як зробити так, щоб чоловік думав не про власний комфорт, а про те, як забезпечити сім’ю.

КІНЕЦЬ.