Нотаріус чітко описав Тетяні Іванівні процес: отримати платіж, підтвердити його та підписати договір про остаточний продаж дачі. Вона методично перерахувала гроші, передані їй покупцем, підписала договір і вирушила до банку, вирішивши покласти велику суму на зберігання.

Тетяна Іванівна, вдова, яка мала віддалені стосунки зі своєю єдиною дочкою Ритою, не повідомила її про продаж. У банку вона швидко здала гроші і поїхала до кафе обмірковувати свої подальші дії.

Продаж дачі, яка колись була заповітним місцем для її покійного чоловіка, але не для неї, принесла полегшення. У кафе вона вирішила подзвонити Риті. Дочка відреагувала здивуванням та гнівом, запитавши, чому з нею не порадилися з приводу продажу.

Тетяна, згадавши своє непросте минуле: напружені стосунки з Ритою та тяжке розлучення з її батьком, відчула дежавю.

Багато років тому Тетяна пережила запеклу майнову суперечку з колишнім чоловіком під час їхнього розлучення. Вона знову вийшла заміж, але дочка та колишній чоловік цього не схвалювали, що погіршило їхні стосунки.

Щоб заспокоїти Риту, Тетяна віддала їй гроші, отримані від продажу квартири, але їхні стосунки залишилися холодними. Зараз, сидячи у кафе, Тетяна розмірковувала про своє фінансове майбутнє.

Вона розглядала можливість купівлі та здачі в оренду квартири, але коштів не вистачало. Коли Рита приїхала в гості, вона чекала, що мати виділить їй та її безробітному чоловікові машину.

Тетяна відмовилася, поставивши на чільне місце свою фінансову безпеку і запропонувавши більш економічний варіант. Рита, розлютившись, звинуватила Тетяну в егоїзмі і пішла.

Змирившись із самотністю, Тетяна зрозуміла, що у питанні фінансової стабільності вона має розраховувати лише на себе. Вона задумалася про те, як зібрати кошти, необхідні для інвестицій у квартиру, і звернулася за порадою до подруги, змирившись із майбутньою самотністю.

КІНЕЦЬ.