Того дня, задзвонив у двері дзвінок, я відчинила і побачила за дверима свою сусідку Риту і , як виявилося, її маленького сина.

Насправді, я й не знала, що у Рити був син, вони недавно переїхали у наш будинок. А хлопчик, виявляється, завжди жив з бабусею, оскільки Рита дуже часто пила. Але бабуся померла, і він змушений був повернутися до мами .

І от Рита каже мене: «Візьми його з собою. Я заплачу стільки, скільки скажеш» . Вона торгувалася зі мною, зовсім не соромлячись хлопчика, який стояв поряд і, здавалося, боявся голосніше дихнути.

Проте, я довший час, не могла навіть Максимка хлопчиком назвати. Він був ніби янгол. Якийсь неземний. Пронизливі темно-сірі оченята ніби сканували тебе з голови до п′яточок. А біляве розпатлане волосся мало вигляд кульбабки.

Після цього ми з донечкою часто допомагали Максимкові, запрошували його до нас на вечерю , оскільки його мама не мала часу готувати дитині їсти, вона завжди була зайнята своїми кавалерами.

Тут, Рита знову намалювалася, просила, аби я взяла Максимка на відпочинок. У неї закрутився черговий роман, тож хлопчина як завжди заважав.

Звісно, я не дуже хотіла брати чужу дитину на свою відповідальність . І до того ж, я дуже чекала цієї відпустки, щоб поїхати з донечкою на відпочинок. Але тут підключилася моя Ганнуся і теж просила, щоб Макс поїхав з нами. І що, скажіть, мені лишалося робити?

Як ви зрозуміли, на відпочинок ми поїхали всі троє: я, моя Ганнуся та Максим. На п’ятий день відпочинку я була щаслива, що діти так одне з одним ладнають.

Проте, те що сталося в останній день відпочинку, я не могла собі навіть уявити. Максим присів був біля мене на березі моря й спокійно сказав: «Тільки не перебивайте мене, будь ласка!»І почав говорити.

Я навіть коли згадую це, мені одразу стає ніяково.

От ви коли-небудь чули освідчення від дванадцятирічного хлопця? Ось і зі мною таке трапилося вперше. Коли все те вислухала, мені просто відібрало мову. Я була розгублена, бо не розуміла, як таке може говорити дитина. Я щось почала йому говорити про те, що йому ще рано про таке думати і що я – тьотя, а він – дитинка. І ще багато чого говорила, проте зараз навіть не згадаю.

Вислухавши все і серйозно глянувшимені в очі, Максимко сказав:

«Зачекайте на мене. Я ще зроблю вас щасливою. Он скільки біля вас чоловіків в’ється, а ви всіх відшиваєте. Вони не варті вас». Від цих слів із вуст дитини я неабияк закипіла: «Ага, коли тобі буде двадцять, мені вже мине сорок!»

Потім він встав і сказав такі слова: «Я всеодно знайду спосіб назавжди лишитися у вашому житті» – нахилився і цьомнув мене в щоку.

То був перший та останній поцілунок.

Після повернення з моря, вони переїхали до останнього чоловіка Рити і я не бачила Максима десь років п’ятнадцять .

А потім , моя донька прибігла і каже, що заміж виходить. За Максимка. І вже подарували мені онучка. Ось так от, все ж таки Максим дотримав свого слова.

КІНЕЦЬ.