Через кілька років після весілля мій чоловік почав змінюватися у гірший бік. Він почав звинувачувати мене в тому, що інші жінки справляються з такими проблемами ефективніше.

Мій чоловік почав різко критикувати мене за те, що я недостатньо заробляю, коли я попросила його допомогти по дому. І все це попри те, що я теж працювала.

Чоловік стверджував, що оскільки він заробляє більше, то я мушу виконувати більше роботи вдома, щоб компенсувати це.

Ми були щасливі у шлюбі протягом кількох років, розділяючи обов’язки та разом керуючи нашими фінансамu.

Проте зростаючі вимоги мого чоловіка щодо продуктів харчування, витрат на машину та брендовий одяг почали створювати навантаження на наш бюджет,майже не залишаючи коштів на мої особисті потреби.

Щоразу, коли я порушувала це питання, він звинувачував мене в неправильному поводженні з грошима або пропонував мені знайти більш оплачувану роботу.

Його ставлення до мене ще більше погіршилося, і він почав критикувати мої навички у веденні побуту та приготування їжі, водночас відмовляючись допомагати по дому.

Коли я таки вказала, що я теж працюю, він сказав, що я заробляю менше, тому мені слід більше займатися домашнім господарством. Розлючена, я заявила,

що відтепер ми будемо розділяти все порівну, включаючи продукти та рахунки за комуналку. Я перестала користуватися автомобілем і натомість покладалася на громадський транспорт.

Я сподівалася, що він усвідомлює мої фінансові труднощі та оцінить мої зусилля, але натомість він лише поскаржився на те, що інші жінки справляються з такими проблемами ефективніше.

Зрештою, наш шлюб розпався, і ми розлучилися. Він повернувся до будинку своїх батьків, а я залишилася у своїй квартирі. Було сумно, що він так і не зрозумів суті проблеми, але я ні про що не шкодую…

КІНЕЦЬ.