У наш час стало цілком звичайним явище, коли чоловіки вибирають собі старших жінок, і жінки дивляться на молодших чоловіків.

Алла не засуджувала, але не вірила у щирість таких стосунків.

Жінка, маючи молодого коханця, сподівається довести цим свою привабливість та молодість. А чоловік не проти на заміну своєму коханню отримати від жінки матеріальні блага. І кохання тут ні до чого. Хоча в житті всяке буває…

…Одна колега Алли виглядала дуже молодо, не докладаючи до цього певних зусиль. Вродилась така, мабуть.

Вийшла заміж за хлопця на два роки молодшою, народила доньку. Після пологів майже змінилася.

Але чоловік загуляв, придумавши собі виправдання, що вона стала менше йому приділяти уваги з народженням дитини. Розійшлися. А через якийсь час вийшла вона знову заміж за чоловіка молодшого за себе на дванадцять років. І все в них було гаразд. Тільки ревнував він її дуже.

Вона втомилася від його контролю та ревнощів.

Сказала, що якщо не почне їй довіряти, то вона піде від нього.

-Та кому ти потрібна? Тобі не двадцять і навіть не тридцять. І хоч і виглядаєш ти молодо, все одно стара. Та ще й з дитиною, – кричав він, образившись.

А вона молодець. Розвернулась і каже так спокійно, посміхаючись:

-Посперечаємося, що вийду заміж? І чоловік у мене буде тепер на двадцять два роки молодшим. Навіщо мені старий?

А їй на той час було вже сорок два.

Ось. І вийшла б. Тільки чоловік любив її і нікуди не відпустив. Досі живуть разом. Це, напевно, приємний виняток із правил, що чоловіки одружуються з жінками старшими за себе не по коханню, а за розрахунком.

Алла вийшла заміж по коханню ще в інституті за однокурсника. Через рік народила доньку. Ішов час, донька підросла, і Алла почала будувати кар’єру.

А чоловікові це не подобалось. Він не досяг успіхів у кар’єрному зростанні. Почав наполягати, щоб вона народила йому сина. Алла, загалом, не заперечувала, але не поспішала завагітніти.

Чоловіка набридло чекати, він знайшов собі молоденьку дівчину без освіти і пішов до неї. Начебто вона тоді була вже вагітна.

Алла виховала дочку, збудувала кар’єру. Стежила за собою, намагалася дотримуватися харчування, бігала вранці.

Виглядала ледве на тридцять, хоч було їй уже сорок. Дочка закінчила школу. Алла змогла сплатити їй навчання у престижному інституті. Саме час настав зайнятися своїм особистим життям.

-Чому ти одна? З твоєю зовнішністю? – дивувалися подруги.

-Та не зустріла поки що нікого. Ось закохаюся, тоді… – жартівливо відповіла Алла.

Був чудовий літній ранок. Сонце ще не розігрілося на повну. Алла одягла ролики і на них покотилася до парку, що знаходився неподалік будинку.

Ролики були її захопленням останні кілька років. Каталася вона впевнено. Вранці у парку порожньо. Можна ганяти доріжками.

Вдягла навушники, увімкнула музику, мобільник поклала в задню кишеню джинсових шортів, і помчала по доріжках. Вітерець обдував обличчя, тріпав розпущене світле волосся.

Коли сонце розійшлося на повну силу і стало жарко, а в парк вийшли на прогулянку матусі з колясками та діти на самокатах, вона поїхала додому. На перехресті зупинилася біля світлофора, мріючи прийняти скоріше душ і випити філіжанку міцної кави. Попереду два вихідні, погода відмінна, настрій після прогулянки чудовий.

Від думок про каву і освіжаючу душу її відвернув сигнал клаксону. Поруч зупинилася червона машина. Через опущене скло на неї дивився молодий красень і посміхався.

-Сідайте, підвезу, – вигукнув він привітно.

Іншим часом та за інших обставин вона проігнорувала б його запрошення. Так і робила. Грубістю не відповідала, але від запрошень підвести, як від пропозицій познайомитися відмовлялася. На неї звертали увагу зазвичай старші чоловіки. А цьому красеню років двадцять п’ять – двадцять сім.

До будинку залишилося всього нічого, вона вже бачила краєчок його даху. Але на Аллу найшов грайливий настрій. Вона сіла в машину, збираючись сказати через двісті метрів, що вже приїхала.

Тільки-но сіла на пасажирське сидіння, як увімкнулося зелене світло, молодик натиснув педаль газу і поїхав уперед, зовсім в інший бік від її будинку.

-Ой. А мені в інший бік треба, – розгублено сказала Алла.

-Може, по філіжанці кави вип’ємо? Потім я відвезу вас додому, – анітрохи не зніяковівши, запропонував молодик.
Настрій у Алли був відмінний, не хотілося псувати його суперечкою. Не заміж же ж кликав її молодий красень. Чому б і не випити з ним кави? І вона погодилася.

Вони сиділи в літньому кафе, пили відмінну каву і розмовляли. Він виявився цікавим співрозмовником. Алла з’ясувала, що Стас не одружений і ніколи не був. Працює у фірмі батька. Сказав, що давно мріяв навчитися кататися на роликах та все відкладав.

-А ви щоранку катаєтесь у парку? – спитав він.

-Ні. Тільки у вихідні і коли погода хороша, як сьогодні. – Алла відкинула назад волосся і спіймала захоплений погляд Стаса.

Вони сиділи досить довго. Хтось мав першим підвестися, сказати, що пора… Алла спіймала себе на думці, що не хоче розлучатися. Зрештою, молодик попросив рахунок.

Вона вийшла з машини біля будинку трохи розчарована. Він не попросив номер її телефону. За її спиною забурчав мотор його машини. Вдома вона довго стояла під душем, намагаючись викинути з голови спогади про Стасю.

А наступного ранку вона вийшла на роликах з під’їзду і одразу побачила Стаса з роликами в руках. Алла зраділа.

-Я вирішив, що настав час діяти. Ти навчиш мене кататись? – просто сказав Стас.

І вона погодилася. До парку доїхали машиною. Там на лавці Стас одягнув ролики. Алла одразу зрозуміла, що він злукавив. Кататися на роликах Стас умів. Можливо, не так впевнено, як вона, але й новачком він явно не був.

Вона не подала вигляду, що розкрила його секрет. Та й не обман це зовсім, а чистої води – захист свого чоловічого самолюбства.

-Ну як? – запитала вона, виходячи з його машини біля свого будинку.

-Втомився, – відповів він, підкупивши її своєю щирістю.

Алла сумно зазначила, що він знову не запитав номер її телефону.

-Розмріялася. Викинь його з голови. Молодий він для тебе, – наказала вона сама собі, стоячи під душем.

-Ну ти даєш. То поводиться, як скромниця, то сумуєш за молодим хлопцем, – сказала подруга, коли Алла розповіла їй по телефону про Стаса. – Тільки здається мені, що це не кінець історії, а тільки початок. Чекай, не пройде ще й дня, як він з’явиться, – пророкувала вона.

І справді. О сьомій годині вечора у двері подзвонили. На порозі стояв Стас у костюмі і з букетом квітів.

Алла похвалила себе, що зачесала волосся і підфарбувалася.

Хоча навіть удома намагалася не розпускати себе. Застати її зненацька не вдавалося нікому.

-Коли тобі сорок і ти незаміжня, треба завжди добре виглядати, – сказала їй одного разу сорокарічна мамина сестра, коли Аллі було дванадцять, і вона спостерігала, як тітка Люба чепурилася перед виходом до магазину.

Алла запам’ятала її урок…

-Я подумав, чому б нам не продовжити знайомство? Мій друг має день народження. Відзначає на дачі. Можна обійтися без вечірньої сукні. Одягни щось зручне, – сказав Стас.

Алла не стала відмовлятися. Вона одягла бежеві шовкові штани і білий топ, який вигідно підкреслював її засмаглі плечі та руки.

По очах Стаса вона зрозуміла, що обрала правильне вбрання. У його очах читалося неприховане захоплення. Настрій став легким. Аллу сповнило чудове почуття радості від близькості та погляду Стаса.

-Всього один вечір. Чому я маю відмовляти собі в радості спілкування з приємною молодою людиною? Це на до чого не зобов’язує. Я так давно ніде і ні з ким не була… – подумала вона.

Вечір пройшов чудово, а завершився він у спальні Алли.

Незабаром Стас оселився у неї. Алла усвідомлювала, що в цій любові немає майбутнього. Що різниця у віці, якщо не відчувається зараз, то згодом стане помітною.

Ох ця вічна боротьба розуму і серця, в якій найчастіше перемагає серце.

Колеги на роботі одразу помітили її очі, і посмішку, що не сходила з її губ.

Хтось сказав, що кохання – найкраща прикраса жінки. І Алла сама переконалася у справедливості цих слів.

Алла зовсім забула про все зі Стасом, навіть про дочку. Але вона раптово нагадала про себе. Після сесії донька їздила до подруги. Перед новим навчальним роком Олена подзвонила і сказала, що скучила, що днями приїде. У серці Алли казна-звідки взялося переживання. Дочка більше підходить за віком Стасу. А як він закохається в неї?

Але тривоги були марними. Стас швидко порозумівся з Оленкою, дочкою Алли. Вона нормально поставилася, що в мами є друг. Тим більше, вона приїхала лише на два тижні і поїде знову.

Алла придивлялася до дочки та Стаса і була на сторожі. Але ні той, ні другий не давали приводу до ревнощів. Тільки…

Тільки раніше донька приїжджала додому і цілими днями проводила з друзями. Приходила додому лише переодягатися та спати. А тут усі вечори сиділа вдома біля телевізора.

Якось увечері Алла готувала на кухні вечерю. Стас із Оленкою дивилися телевізор у кімнаті і щось обговорювали.

До Алли долітали деякі слова, сміх. Вона перемішала картоплю, закрила сковорідку кришкою і раптом звернула увагу, що в квартирі якось тихо! Гомонів телевізор, але голосів не було чути!

-Треба покликати Оленку, нехай допоможе підготувати овочі для салату, – подумала Алла.

Вона відкрила двері в кімнату і ахнула.

Алла побігла назад на кухню, не вірячи у те що побачила.

Картина Стаса й Оленки, які цілуються, стала в думках стоп кадром. Побачене стало несподіванкою, реальністю, від якої не відмахнутися, не стерти з пам’яті.

Вона помила овочі, накрила на стіл, покликала їх вечеряти, намагаючись не дивитись на обох.

Сказала, що дзвонила подруга, нагадала, що завтра вона їде на відпочинок, але треба терміново приїхати по ключі, щоб у її відсутності доглядати за котом і квартирою.

Стас зголосився відвезти Аллу до подруги, але вона вибігла з помешкання, поки він переодягався. Все розповіла подрузі, виплакалась, не відповідала на дзвінки дочки.

Додому Алла повернулася вже спокійна, як людина, яка прийняла важке рішення.

Не стала влаштовувати сварки. А навіщо? Між ними зі Стасом не було ніяких домовленостей, зобов’язань. Вона знала, що так буде, не з Оленкою, так з іншою молодою дівчиною. Виставити Стаса з дому? Це навряд-чи допоможе. Вони все одно зустрічатимуться…

Щастя швидкоплинне, його важко втримати. А програвати треба гідно. Наступного дня Алла взяла на роботі відпустку за свій рахунок і поїхала в Трускавець з подругою. Вона повернулася, коли Оленка вже поїхала на навчання. Стаса також не було. Він пішов собі…

Все само собою зʼясувалося без сварок та з’ясування стосунків. Зателефонувала оленка, і Алла знайшла в собі сили поговорити з нею без докорів та звинувачень.

Дочка повинилася, що Стас дуже сподобався їй, нічого не могла з собою вдіяти, не змогла втриматися. Окрім поцілунку між ними нічого не було. Він пішов, зрозумівши, чому Алла втекла.

Обидві плакали та просили один у одного вибачення. Вони не стали суперницями. Це найголовніше. Ось так закінчилося кохання Алли. Вона бачила Стаса лише одного разу.

Знову стояла на світлофорі, а він проїхав повз машиною, махнув їй рукою… Або їй це лише здалося…

На коротку мить вона стрепенулася від забутого почуття, але Алла взяла себе в руки.

Ну було, закохалася, зазнала короткого щастя. Хіба це погано? Нема про що шкодувати. Більше вона не звертала уваги на чоловіків молодших за себе, та й на інших теж…

Але через пів року вона зустріла колишнього однокласника. Вони мило поспілкувалися і виявилось, що Андрій був закоханий у неї ще зі школи! А зараз він розлучений.

Алла думала, що він просто жартує, але одного дня він просто взяв і зробив їй пропозицію!

І вони зіграли справжнє весілля. Двоє щасливих, закоханих і вже немолодих людей… Але найголовніше для Алли – ровесників!