Вікторія в шлюбі цілих 12 років, у неї донька-першокласниця, затишний великий будинок, спокійне, розмірене життя – начебто все як у всіх, усе добре у неї. Але це тільки на перший погляд. Насправді життя у Вікторії якесь особливе. Ні у кого з її близьких подруг такого немає.

– Вікторіє, а чоловік твій прийшов з роботи вже? – дзвонить якось жінці найкраща подруга, яка за сумісництвом її сусідка. – Він не заскочить до мене на п’ять хвилин, комп’ютер подивитися, бо щось не працює він у мене?

– Та яке вдома, ти що, п’ятниця ж сьогодні! – абсолютно спокійно відповідає Вікторія. – Він у жінки своєї нової сьогодні, вже вибач.

Не знаю, коли повернеться додому. Знайшов собі даму серця в іншому кутку, а там вічно такі пробки. Так що ми з донькою одні сидимо вдома, зараз повечеряємо і кіно будемо дивитися. Хочеш, приходь до нас. А щодо комп’ютера твого, то я чоловікові скажу, він завтра з ранку до тебе зайде, подивиться.

Найдивовижніше – Вікторія зовсім не жартує.

У їхній родині це норма. У чоловіка постійно змінюються панянки, кожні пів року він заводить нову даму серця, і не приховує зовсім цього від своєї дружини.

Ну ось такий він велелюбний чоловік, не може інакше жити. Раніше Вікторія цього зовсім не розуміла, і перші кілька років шлюбу для неї були пеклом.

Чоловік намагався вести друге життя потайки, і вікторія відчувала нещирість, сумувала, з’ясовувала стосунки, стежила куди він ходить, виводила чоловіка на чисту воду.

Розлучатися не хотіла вона, можливо, дуже любила? Кожен раз все пробачала йому і сподівалася, що тепер точно все налагодиться у них в сім’ї. Він зрозумів і усвідомив. А через деякий час відчувала – у чоловіка знову хтось є.

Зрештою, чоловік сказав Вікторії всю правду прямо:

– Я такий, який є, іншим не буду ніколи. Набридло мені говорити неправду тобі і ховатися, не хлопчисько якийсь, іншого життя не уявляю собі. І ти припиняй мене вже про все розпитувати. Або ти приймаєш мене таким, яким я є, і ми живемо далі багато років, або давай припинимо жити разом, розлучимося. Думай і вирішуй. Наважишся на розлучення – я зрозумію тебе без питань. Мабуть, не підходжу я для сімейного життя, така я людина.

Вікторія взяла час, щоб подумати. І буквально в ці ж дні раптом дізналася, що вона чекає дитину. Поплакала і поки вирішила залишити все, як є.

Хоча б до народження їх маленького дитяти, а там буде видно, як далі життя складеться. Попросила чоловіка тільки дотримуватися зовнішні рамки і не присвячувати в усі це сторонніх людей. Батьків, наприклад, та родичів. Чоловік з радістю прийняв всі умови, урочисто обіцяв, що все буде спокійно і добре.

І зажили вони новим життям.

Спочатку Вікторія думала, що буде сумувати від цього, але все виявилося не так погано. І навіть місцями, на подив самої дружини, дуже добре.

До Вікторії чоловік, поки вона чекала дитину, був надзвичайно турботливий, ввечері приходив додому вже ситий і спокійний, цікавився у дружини, як пройшов день, як здоров’я, до восьмої ранку за власною ініціативою возив баночки в лабораторію, трепетно ​​чекав дитини і будував плани – а що ще треба жінці, яка чекає дитину.

Ні претензій, ні образ за не приготовлену вечерю, краса! Вікторія розслабилася і якось внутрішньо відпустила ситуацію.

Так відтоді і живуть вони так разом. Вже давно народилася і навіть підросла дочка, і чоловік Вікторії – тепер до того ж трепетний і турботливий батько. Вставав ночами, міняв підгузки, гуляв з коляскою, та й зараз багато займається з дитиною, дочка його просто обожнює.

Згодом знання того, що чоловік веде друге життя, остаточно перестало якось засмучувати Вікторію. Дійшло до того, що вони обговорюють чоловікові романи, і Вікторія часом навіть дає йому поради, як вчинити або вирішити ту чи іншу ситуацію з жінками.

– Деяким жінкам мого чоловіка після якось часу, починає хотітися чогось більшого: сім’ї і дітей, уявляєш? – ділиться Вікторія якось зі своєю подругою. – Вирішують розвести мого чоловіка зі мною, з квочкою-дружиною, яка сидить на кухні і знати не знає, чим насправді займається її чоловік. Так забавно це все.

Над такими лукавими панянками Вікторія сміється в голос.

Ревнощів вона тепер абсолютно не відчуває, чекає чергового чоловікова роману спокійно, як, наприклад, настання зими. За великим рахунком, навіть цікаво – на скільки його вистачить на цей раз? З ким він зустрінеться? З новенької секретаркою? З сусідкою з третього під’їзду?

З продавчинею з газетного кіоску, розведеною матір’ю двох дітей? І як йому все це все вдається! Вікторія заходить на сторінки жінок, з якими зустрічається чоловік, розглядає фото – жінки всі, як на підбір. І це теж підвищує її самооцінку – живе-то він все одно з нею, значить не варті вони її, всі разом взяті. І розлучатися не збирається. А всі красуні йдуть швидко з його життя.

Все б нічого, але дві кращі подруги Вікторії виявилися в курсі ситуації – колись самі намагалися відкрити їй очі на чоловіка.

Вікторія тоді їм чесно сказала, що в курсі, знає не тільки ім’я їх, але і всі телефони, і графік зустрічей. Ну хіба мало, раптом щось термінове до чоловіка потрібно буде, а як же, все-таки у Вікторії на той момент на руках було немовля. Подруги вражені були, і раз у раз заводять цю розмову:

– Твій все так і живе, як і раніше? А ти? А він? Ну, ти даєш. Я б так не змогла ніколи. Слухай, ну якби він хоч заробляв би купу грошей, то ще можна було б мовчати хоч за гроші, а просто так – не розумію тебе. У такій обстановці у тебе дочка росте, ти задумайся, це ж і дитина скоро все розуміти буде.

Чесно кажучи, Вікторія на початку свого шлюбу і сама б прийшла від такої ситуації в велике здивування.

Їй і в голову не приходило, що так можна.

Зате тепер вона не розуміє, як можна по-іншому. Вона щиро впевнена, що зраджують всі, сто відсотків чоловіків. Тому 90% заміжніх жінок живуть в невіданні про походеньки своїх чоловіків, і виглядають, якось нерозумно.

У Вікторії в сім’ї хоч все по-чесному – чоловік їй не говорить неправду, так набагато краще і спокійніше їй, значить він її поважає. Подруг своїй Вікторії щиро шкода – намагаються її вчити життя, ха-ха, знали б, що коїться у них під носом. У тому, що щось обов’язково твориться, Вікторія зовсім не сумнівається – святих немає, знизує плечима вона.

– А до чого тут дочка – взагалі незрозуміло, – виправдовується Вікторія. – Дитина й гадки не має про всі ці тонкощі, і ще довго не буде мати.

У неї є сім’я, люблячі її батьки, які живуть разом, разом їздять відпочивати, відзначають дні народження, вирішують спільні проблеми. Що б там хто не говорив, недільний тато і справжній батько – це велика різниця.

Що буде далі, Вікторія зовсім не знає, але не виключає тієї думки, що в свій час і дочці своїй пояснить ситуацію, розповість всю правду їй, щоб та знала, чого очікувати від чоловіків, як будувати своє сімейне життя, щоб йшла заміж без особливих рожевих окулярів – і була б щаслива , як зараз щаслива її мама – Вікторія.

КІНЕЦЬ.