Практичну людину спочатку лають за практичність. Зазвичай романтики критикують зверхньо. Ідеалісти. Звинувачують у приземленості. У невмінні жити мрією. А потім самі ж і користуються результатами практичності. Так часто буває.

Пам’ятаю, я стояла в черзі до булочної. Це було давно. Попереду два юнаки, ще підлітки, студенти технікуму. Неподалік був автотехнікум. І один такий серйозний, перераховує копійки, – тоді ще копійки були, от як давно це було! – губами ворушить. А другий кучерявий, кругловидий, як амур, мрійливо каже:

– Я куплю тістечко-трубочку. Таке смачне тістечко, крем прямо тане у роті. І таке хрумке. Трубочку зараз куплю!

А серйозний, акуратно підстрижений хлопчина відповідає:

– Я куплю батон. Нині привезли батони, вони свіжі. Корочка теж хрумка. Батон вигідніший, він великий. Відразу наїсися. Тут найсмачніші батони.

І амур почав трошки глузувати з практичного товариша. Батон! Це просто хліб. Він не солодкий. Це не ласощі. Яке задоволення від батона? Тільки ситість. Наб’єш черево, от і все задоволення. Тістечко – це інше. Це насолода та вишуканість.

Звичайно, він інакше сказав. Але сенс такий. А товариш переконував, що грошей мало. І батон також смачний. А від того, що він великий, ще смачніший. Коли знаєш, що правильно вчинив, їжа смачніша.

Загалом, амурчик купив трубочку. А його друг – теплий свіжий батон. Амур  в два укуси трубочку тут же з’їв. Дуже смачно. Але наче й не було нічого. Деяка розгубленість на обличчі з’явилася.

А серйозний друг відламував шматки батона і вдумливо їв. Із задоволенням. І оглядав залишок – багато!

А потім глянув на розгублене обличчя кучерявого друга. Зітхнув. І відламав йому великий шматок. Багато ж. Можна і треба поділитись.

І амур пішов поряд з другом, уплітаючи батон. Який купив його практичний приятель. Купив під градом глузування та критики, зауважте.

Отак і буває. Спочатку над практичною людиною сміються. Навіщо взяв іпотеку? Можна знімати! Навіщо робиш запаси? Можна потім купити! Навіщо будуєш дачу? Краще на море гроші витратити! Начебто так і є.

Але потім приходять до практичного. І просять. Або просто користуються. Тому що тістечка – чудова річ! Але ними можна не наїстися. А хліб – у тебе ж багато. Дай, будь ласка, практична людина. Поділися припасами та теплом.

Практичні – вони не жадібні. І дають, і діляться. Треба їх менше критикувати. Що б ми без них робили, чесно кажучи, коли закінчується тістечко.

КІНЕЦЬ.