Чоловік вирішив, що я надто шикую на його зарплату, тому видав геніальну фразу, яку йому сто відсотків підказала його любляча розумна мама.

Вона дуже переживала, що нахабна невістка посміла сидіти в декреті, поки її кровиночка набиває собі трудові мозолі. Я ж не дитину народила, а просто знайшла привід не ходити на роботу.

Після того, як я вийшла у декрет, раптово з’ясувалося, що зарплати чоловіка нам категорично не вистачає на проживання. До мого декрету я заробляла трохи менше за чоловіка.

Але чоловік завжди вважав себе утримувачем і мою зарплату, яка була меншою на пару тисяч, називав приробітком мені на всякі дрібниці.

Так, такі маленькі дрібниці, як оплата квартири, покупка їжі та ліків. Просто дрібниці, якщо так задуматися. Чого про це згадувати.

І ось здобувач залишився сам на забезпечення сім’ї та раптово з’ясувалося, що грошей замало. Але він швидко знайшов виправдання. Це не він мало заробляє, це я багато витрачаю, причому на всяку нісенітницю. А все через те, що не вмію і не хочу заощаджувати, адже могла б.

Я тоді спитала, на чому саме треба економити. По салонах я не ходжу, одяг зайвий собі не купую, всі гроші йдуть на дитину, оплату комуналки, проїзд для чоловіка та їду.

Заїкнутися, що треба економити на дитині, чоловік не ризикнув, мабуть, якісь звивини ще є, не на всіх свекруха посиділа.

Про комуналку та власні потреби чоловік теж промовчав. Це у нього є звичка по всій квартирі увімкнути світло і залишити його горіти, навіть якщо в кімнаті немає нікого.

А ось на продуктах він вирішив, що можна заощадити. Вчепився за цю ідею і почав розмахувати їй, як прапором.

– На їжі можна й заощаджувати, немає сенсу працювати на унітаз. Головне, щоб їжа була поживною, а решта – це надмірність.

Засудив, що у нас постійно є щось м’ясне, це ж таке марнотратство, соусів повний холодильник, сир дорогий, хоча ніякий він не дорогий, а нормальний, все, що дешевше, на смак, як пластилін. Загалом, марнотратна я жінка.
Ну, як скажеш, любий. У мене все одно дієта зараз особлива, я ж грудьми годую, мені не можна жирне, солоне, перчене, цитрусове і солодке.

А ось чоловік любить і наваристий борщ, і котлетки, і цукерки. Він взагалі любить поїсти від пуза, але коли це він вирішив, що на їжі можна й економити, хто я така, щоб це обговорювати.

Я сходила в магазин, купила багато макаронів, якраз були по знижці, і почала готувати ці макарони. На сніданок вівсянка, вона дешева, обідав чоловік на роботі, а на вечерю макарони з кетчупом.

А що такого? Наїдається? Звичайно. Не наївся, нехай їсть макарони з хлібом. Це все дешево, нам по кишені. Так, не курочка, не котлетки та навіть сосиски. Але це все дорого, а ми економимо, він сам засуджував такі витрати.

Чоловік спочатку бадьоро лопав макарони та вівсянку, але вже на третій день такої дієти засумував. Заявив, що харчування все одно має бути різноманітним, і я почала чергувати макарони, пшоно, рис, гречка дорога, а ми заощаджуємо.

На мене вже намагалась наїхати свекруха, я ж її синочка голодом морю, але ввічливо була послана додому. Мені сказали заощаджувати – я заощаджую.

Купувати дешеву ковбасу, в якій від цього продукту тільки назва – вибачте. І несмачно, і витрачання грошей, і шкідливо ще до купи.

Якщо чоловіка не влаштовує харчування, він завжди може сходити поїсти у мами. І мама буде рада, і сімейний бюджет ціліший. Ну чи чоловік зрештою зрозуміє, що на одній економії довго не поїдеш.

КІНЕЦЬ.