Після від’їзду рідних до міста Ніна перебувала у nоганому настрої. Але її мудра подруга Ольга допомогла їй знайти заняття та скрасити свої самотні вечори.
Ніна Ігорівна, жінка похилого віку, прокинулася одного дощового ранку о дев’ятій годині – пізніше звичайного.
З того часу, як дочка Світлана, онука Маринка та зять Слава поїхали назад до міста, вона перебувала у меланхолії. 6-річна Марина, яка обожнювала свою бабусю, зі сльозами на очах розлучалася з Ніною, чому та теж розплакалася. Незважаючи на запевнення Світлани у найближчому поверненні, Ніна глибоко відчувала порожнечу.
Живучи в мальовничому селі, Ніна вела відокремлений спосіб життя, якщо не брати до уваги сусідку та близьку подругу Ольгу Петрівну. Світлана та Слава завжди із задоволенням приїжджали до неї в гості, особливо через можливість порибалити на річці. Але нині вона боролася з самотністю, їй було важко навіть прокинутися і приготувати собі їжу.
Одного ранку її будні перервав гавкіт собаки, що змусив її схопитися з місця. Вона побачила Ольгу, яка працює в саду, і вони зав’язали звичайну дружню розмову.
Під час бесіди Ольга звернула увагу на стару, розпатлану пластмасову ляльку – заповітну іграшку з дитинства Світлани, з якою нещодавно грала Маринка Ольга запропонувала Ніні відреставрувати ляльку , щоб підняти собі настрій.
Послухавшись поради подруги, Ніна почала шити для ляльки новий одяг і навіть грайливо розмовляти з нею. Це нове захоплення вдихнуло у неї нове життя, наповнивши її вечора сенсом і радістю.
Ольга, сама натхненна проектом Ніни, принесла зі свого горища ще більше старих ляльок та іграшок, припустивши, що їхнє перевдягання та перетворення може стати для Маринки чудовим сюрпризом.
Вечори подруг наповнились ностальгією та творчістю: вони слухали старі платівки та в’язали одяг для ляльок.
Коли Маринка приїхала в гості, вона справді була у нестямі від радості, побачивши безліч вбраних ляльок. Навіть Світлана та Слава були вражені знову набутим захопленням Ніни.
Візит перетворився на свято, і Ніна одягла з цієї нагоди свою найкращу вишиту сукню. Цей вкрай успішний візит спонукав Світлану запланувати частіші поїздки до села, щоб знову запалити теплі сімейні узи.
Ніна, наповнена новою енергією та цілеспрямованістю, планувала дослідити свою комору у пошуках нових скарбів, щоб здивувати Маринку під час її наступного візиту. Нове захоплення не тільки полегшило її самотність, а й зблизило із сім’єю.
КІНЕЦЬ.