Я одружена 12 років. В мого чоловіка чудові батьки, у мене з ними гарні стосунки. Ми допомагаємо один одному. Свекруха мені взагалі як мати, через те, що рідна мати пішла з життя через хворобу.

Але є в них історія яка мене приводить у шок. І в цій історії свекор для мене і герой, і ні. Бо як можна спілкуватись нормально з людиною, яка тебе загнала у кредити.

Розповідаю с початку. У свекрухи є молодший брат Євген, який на початку двох тисячних років намагався збудувати бізнес у сфері таксі. Він купував машини в кредит і заробляв на них.

Але тоді, щоб отримати кредит потрібні були поручителі. А в його родині всі були або безробітні, або пенсіонери. З такими поручителями велику суму отримати він не міг. Тому звернувся до сестри в якої чоловік працював на посаді керівника на підприємстві. Багато він там не заробляв, але робота стабільна з підтвердженим доходом, ідеальний варіант для поручительства.

Маю зазначити, що дядько цей мав дуже гарний дар вмовляння, він наче той змій спокусник, знаходив потрібні слова. І ось він вмовив сестру, щоб та наполягла (а жінка вона власна і рішення за нею) на тому, щоб чоловік виступив поручителем.

– Та і взагалі які можуть бути проблеми? Ми ж родичі! Ви мене добре знаєте і якщо щось піде не так, завжди є машини які можна забрати в рахунок боргу. – казав Євген.

Свекор погодився на цю авантюру. Дядько оформлював кредити, а той був поручителем. Справи йшли в гору, Євген спочатку справно сплачував кредити. Таксі поповнював новими автівками.

Свекри спостерігали за розвитком бізнесу з далеку. Бачили як дядько став жити на широку ногу. Ні в чому собі не відмовляв: алкоголь, дівчата, відпочинок і ігрові автомати. Від останніх у нього зʼявилась залежність.

Через рік, може трохи більше його почали шукати представники банку, а шукали вони його де?! Звісно через поручителя. Тоді то і зʼясувалося, що витрачав він більше ніж заробляв. Машини постійно ламались, постійно треба було ремонтувати їх. А жити круто йому сподобалось, ось так і збанкрутував він.

А кредити потрібно було сплачувати! Почали його шукати не тільки родичі та банки, а були ще звичайні люди які давали йому гроші в борг. І деякі з них просто забрали машини собі.

А банкам залишився лише свекор який був поручителем. На нього і повісили борги. Всі були в шоку шукали цього горе-бізнесмена, а він зник, коли зрозумів що його багато хто шукає.

Зник він на цілих пʼять років. Свекри звісно сплачували борг, а це було дуже не легко, на той момент в них було двоє дітей шкільного віку (мій чоловік і його молодший брат).

Зʼявився Євген, коли не стало батька. Приїхав на церемонію прощання, всі не знали як реагувати. Начебто хотілось влаштувати з ним розборки, але не в такій ситуації. Повернувся він звичайним пʼяницею в якого за душею нічого не було.

Звичайно була сварка, той вибачався і благав його пробачити. Взяти з нього було нічого – жебрак. І почались вмовляння залишити його жити з матірʼю. Вона залишилась сама у селі та погано пересувалась, бо мала хворі ноги.

Євген давив на те, що він буде доглядати за мамою. І свекруха погодилась. Це було для неї зручно, тому що не треба було кожен день їздити з міста у село навідувати матір.

Але ось у свекра бушували емоції, він так тяжко працював, щоб закрити всі борги які висіли на ньому, і тепер він ще повинен постійно бачити того, який в цю кабалу його втягнув.

Не їздити до села він не міг, нагадаю свекруха жінка власна, як скаже, так і буде. І ось свекру нічого не залишилось, як побороти свою ненависть і злість. І кожні вихідні приїжджати та спілкуватися з цим родичем. А ще працювати на городі та ділити з ним врожай.

КІНЕЦЬ.