В’ячеславу було вже 67 років, але він ніколи не був одружений. У його житті була лише одна жінка – Інна, дівчина його молодості, яку він ніяк не міг забути.

Інна була надзвичайно гарною та розумною, але жахлива хвороба забрала її життя, коли їй було лише 22 роки.

З того часу В’ячеслав не міг дивитись у бік інших жінок, зберігаючи образ Інни у своєму серці. Життя В’ячеслава проходило на самоті, але він не шкодував про свій вибір.

Його дні були наповнені роботою та маленькими радощами, а Інна завжди залишалась у його думках.

“Я пам’ятаю кожну хвилину, проведену з нею,” – говорив він своїм друзям. “Інна була для мене всім.

Я не зміг знайти в собі сили полюбити когось ще.”

Його друзі іноді намагалися умовити його піти на побачення чи просто познайомитись із кимось новим, але В’ячеслав відмовлявся.

“Я не хочу забувати її,” – твердо відповів він. “Інна була єдиною та неповторною.” Іноді В’ячеслав засиджувався до пізньої ночі, перегортаючи старі фотоальбоми, де зберігалися фотографії Інни.

Він згадував їхні щасливі моменти разом,

їхні мрії та плани на майбутнє, які так і не справдилися. Щороку на день народження Інни В’ячеслав приносив квіти на її могилу. “Я завжди пам’ятатиму тебе,” – шепотів він, схиляючись над могильною плитою.

Життя В’ячеслава було тихим і самотнім, але він ніколи не шкодував про свій вибір.

Інна залишалася для нього вічним світлом, що ніжно зберігається в глибині його серця.

І хоча він не зустрів іншого кохання, його відданість і вірність пам’яті про Інну були для нього найважливішим.

КІНЕЦЬ.