Відмовляється. Люблю, каже, свою Аліну, не буду їй зраджувати. Та хіба рід свій продовжити – це зрада? Сама винна, за молодого заміж вискочила, а йому діти потрібні.

Їй-то добре, у неї є дочка. Всього на 2 роки молодший мого сина. Заміж ось зібралася, дитинка скоро у неї буде. Хіба це справедливо, що дружина мого сина стане бабусею, а я ні? Чому вона думає тільки про себе?

Запросила в гості доньку подруги. Розумниця, красуня, молода. Які онуки красиві б вийшли! Бібліотекарем працює. Син прийшов, побачив з ким я і пішов відразу.

І зовсім рідко став у гості до мене ходити. Негарно по відношенню до Аліни, що її не кличуть, а один не хоче. По батькові вона мене не кличе.

– Ніно, ми з Вами майже ровесниці, та й не чужі люди, навіщо ці офіційності?

Чужі ми, чужі. Зовсім йому там мізки промили: до матері не ходи, матері не дзвони, грошей не давай. Сама тільки і робить, що бідного хлопчика доїть.

То їй ремонт зроби, то машину пральну купи, то чоботи купи, то дублянку. За що життя так синочка покарало?

Попросила у нього зі мною в лікарню з’їздити, щоб аналізи здав. Раз сам не хоче дитини, нехай хоч штучно буде буде, я б сама виростила.

Вона дізналася, істерику влаштувала. Кричала, що не дозволить щоб якась баба дитину від її чоловіка мала і неважливо яким це станеться. Не дозволить і все тут.

Ось навіщо син їй сказав? З’їздили б, по тихому все б зробили. Подарунки усі відкидає. Я їй такі панталони теплі купила, а як інакше-то, вік, застудить все.

А синові потім до неї в лікарню їздити. Не оцінила. Всі соки вже з бідного витягла, він в свої 28 виглядати на 40 став. Як вплинути, щоб він розлучився і знайшов нормальну дружину?

КІНЕЦЬ.