У нас у ванній нещодавно зламалася поличка. Я просила чоловіка її полагодити, але йому завжди ніколи: він цілими днями на роботі.

Якось у мене в гостях сиділа дочка зі своїм нареченим. Я знову почала скаржитися на поличку у ванній кімнаті, і наречений запропонував свою допомогу.

-Людмило Олегівно, давайте я вам полку полагоджу? – спитав він.

-Ой, Женю, це було б чудово, ось інструменти, – відповіла я.

Зять швиденько все полагодив, я залишилася задоволена. Я рада, що моя донька обрала такого вмілого хлопця. Я поставила шампуні, гелі та креми на поличку, вона трималася дуже міцно.

Посеред ночі ми з чоловіком прокинулися від страшного гуркоту, спочатку я не могла зрозуміти, що трапилося, але потім зайшла у ванну і побачила, що поличка впала. Так, погано майбутній зять зробив роботу!

-Аня, вам з Женею треба розлучитися, – сказала я вранці доньці телефоном.

-Чому це? – Здивувалася вона.

-Поличка, яку він учора прибив, сьогодні посеред ночі просто впала, – пояснила я.

-Ну і що? Тепер я маю через цей інцидент розлучатися з ним? Не сміши мене.

-Все починається з дрібниць, якщо він не може нормально прибити поличку, то великий ремонт він точно не зробить, – пояснила я.

-Наш тато взагалі нічого не лагодить, ти ж все одно за нього заміж вийшла. Давай, до побачення, – відрізала дочка.

Але ж мій чоловік – це інше!

КІНЕЦЬ.