Хочу піти від чоловіка та залишити йому дітей.

Олі 31 рік. У шлюбі вже 9 років. Народила сина та дочку. Синові 8 років, а доньці 5 рочків.

Через 9 років шлюбу жінка почала розуміти, що навіть діти не приносять їй щастя та задоволення. Стало дедалі більше ставати сумно на душі.

У сім’ї Олі є все для щастя — люблячий чоловік, діти, дах над головою, але вона почувалась такою нещасливою. Зовсім не хочеться стежити за дітьми.

Жінка втомилася потурати чоловікові та дітям. Робити завжди те, що не хоче.

Чоловік Олі працювати їй не дозволив. Відібрав невеликий бізнес, який придумала жінка, став вести його сам, і тепер вона залишилася ні з чим.

Все оформлено на його ім’я. Його ПП та його рахунки. Грошей жінці на особисті витрати не дає і каже, всі гроші й так йдуть на добробут родини та їхнього майбутнього.

Викликає почуття провини ніби, якщо Оля хоч копійку витратить на те, що хоче, то буде найгіршою матір’ю, яка не думає про майбутнє сім’ї.

Діти постійно чогось хочуть від неї. По будинку теж все робить сама. Вони втрьох тільки й можуть смітити. Втомилася жінка мити посуд та готувати їжу.

За роки шлюбу чоловік сам віддалив від жінки всіх її подруг. До шлюбу у Олі  були мрії, робота, свої гроші, подруги, розваги, гарний одяг та самооцінка. Жінка нікуди не ходила вже 8 років.

Оля часто сумує . Немає сил та енергії грати з дітьми та посміхатися ним. Їй постійно треба навчатися разом із сином шкільної програми та пояснювати йому домашні завдання.

Вчителі жаліються, що ми не займаємося з ним належним чином. Чоловік залишив ці обов’язки Олі.

Останнім часом жінку стали відвідувати думки про звільнення або просто втекти куди очі. Якщо вона кине дітей та чоловіка, то її родичі та родичі чоловіка замучать її нескінченними докорами про те, яка вона мати.

“Що мені робити? Як повернутись до нормального життя? Я забула, як спілкуватись із подругами? Стала такою домосідкою, що не можу ходити у суспільстві. Чоловік не відпускає на роботу через ревнощі. У  думки про те, що я можу зустріти когось там. Він ревнує мене до всіх чоловіків. Контролює все моє життя.

Я перестала купувати одяг, який хочу. Він навіть каже, що я маю носити” – щоденно думає та зневажаю себе думками Оля.

“Я наче мишка, яку заштовхали в темну клітку.  Іти до спеціаліста не можу, немає грошей, і якщо я піду, то всі навколо скажуть, що я сама не своя. Обсміють в нашому маленькому місті всі одразу про це дізнаються.

І всі давитимуть на мене та мою родину. Усі обговорюватимуть” – говорить жінка.

“Я соромлюся зустрітися із психологом. Куди я піду? Навіть онлайн не можу” – крутяться в голові постійні думки.

І до того ж ще, чоловік постійно вдома.

КІНЕЦЬ.