Якось одна знайома поскаржилася мені.

– Одного разу дивлюся – дві тарілки немиті у раковині стопкою стоять, і чашка, – поділилася якось зі мною знайома 60-річна Тамара.

– Я воду включила, хотіла помити, а Наталка до мене прямо підбігла і відразу перекрила кран. “Не потрібно, не чіпайте, це Павла”! Я кажу, та яка різниця, чий це посуд. А вона заявляє: “Велика різниця чий він!” Вона тепер посуд за ним не миє, і білизну його не пере теж, нехай, каже, він сам все це робить тепер, я йому не служниця якась безкоштовна.

Я мало не впала. Я кажу, ви сім’я взагалі ж то якась, чи як? Як взагалі так можна, просто за собою тарілку помити та прибрати, а за чоловіком – ні – нехай він сам це робить?

Тамара в гостях у свого одруженого сина Павла буває не дуже часто, боїться набриднути дітям своїм. Проте в місяць декілька разів приходить побачитися зі своєю маленькою онукою.

Малятку вже скоро два роки виповниться, невістка її Наталка сидить з донькою в декреті.

Тамара багато разів пропонувала їй свою допомогу, хоч з дитиною, хоч по господарству щось зробити, але Наталка відмовляється навідріз.

– Так вона і правда сама справляється прекрасно, – каже моя знайома про невістку свою.

– Вдома у неї чистота ідеальна, все натерто до блиску, посуд ніколи не залишає, відразу миє після їжі. Все виблискує, все блищить! Тому я дуже здивувалася, коли побачила немиті тарілки.

А це вона, виявляється, чоловіка виховувати взялася не на жарт. Але ж це мій син, я мати його, звісно, що мені Павла дуже шкода.

Син Тамари працює менеджером в одній з хороших столичних компаній, отримує майже 25 тисяч гривень на руки, які майже повністю віддає дружині. Собі залишає тільки невелику суму на обіди і проїзд.

При цьому вдома Павло не робить зовсім нічого.

Робочий день у нього з десятої ранку до сьомої вечора, додому він приїжджає вже о восьмій, для нього це вже дуже пізно, виходить. До його приходу Наталка зазвичай готує вечерю, все виставляє на стіл.

Павло, помивши руки і переодягнувшись, відразу проходить на кухню, їсть, вислуховує новини про дитину і про те, як пройшов день, а потім йде в кімнату до ноутбука.

Павло спокійно вже лягає з ноутом на диван, і все – його не чіпайте, він втомився, повинен відпочити, домашні справи і турботи різні сімейні, в цей час, зовсім не стосуються його.

У такому положенні найчастіше і засинає. Якщо Наталка його впросить, не змусить вимкнути гаджети і лягти нормально в ліжко, може всю ніч проспати на дивані в навушниках поруч з комп’ютером.

Наталя дуже обурюється такій поведінці чоловіка свого.

– Ну хоч щось він робити вдома повинен, адже він батько та чоловік, перш за все?, – вимовляє свекрусі своїй невістка.

– Я теж втомилася. Весь день то з дитиною, то біля плити, кручусь-кручуся, ні на хвилину не сяду.

Підлогу мию кожен день, сантехніку чищу, білизну на ліжку міняю, сорочки напрасовую Павлові.

До приходу чоловіка завжди гаряча вечеря, завжди! А він навіть тарілку за собою не вимиє. Поїв і пішов. Невже, якщо він працює, то більше нічого не повинен: ні тарілку помити після себе, ні з дитиною хоч пів години побавитися?

Я теж працювала до народження дитини, щодня на роботу ходила точно так само, як і він. При цьому вечорами встигала і готувати, і за чистотою стежити. Незважаючи на втому після роботи.

У будинку купа недоробленої чоловічої роботи: на кухні треба поправити гачки і поріжки, розібрати балкон, у ванній замазати шви.

Сама Наталя регулярно про це нагадує чоловікові, загинаючи пальці – то по-хорошому, то вже по-поганому. Чоловік слухняно киває головою і обіцяє все зробити прямо завтра, але толку немає з тих обіцянок зовсім.

У вихідні він теж не може. Те втомився, то якісь справи, то ти не в гуморі, то просто «давай завтра зроблю».

– Загалом, я вирішила – вистачить з мене, – заявила в один чудовий день Наталя. – Він уже конкретно знахабнів. Я йому не служниця якась. Сказала, що за ним я більше прибирати не буду. Нехай сам собі гріє, накладає в тарілку, їсть. Посуд теж за ним мити я не зобов’язана, і прати йому не буду. Нехай сам все робить.

І ось вже пару днів Павло, виявляється, миє свій посуд сам. Сьогодні ось зранку не вимив, запізнювався на роботу. Але Наталя принципово робити за нього це не буде. Тарілки Павла залишаться стояти до вечора, бо потрібно поважати працю дружини також.

Сама Тамара вже намагалася пояснити своїй невістці, що вона все-таки сидить зараз в декреті, і цілком могла б і пару тарілок вимити за свого чоловіком, і сорочки випрати разом з іншою білизною. Зрештою, це нерозумно навіть – ганяти пральну машинку заради пари сорочок.

Знайома пояснювала, що син її теж не лежить днями, а важко працює, мовляв, потрібно це враховувати також, що він свою сім’ю добре забезпечує.

– Декрет дається для догляду за дитиною, а не за чоловіком, – заявила Тамарі невістка.

– Нехай доглядає за собою сам.

А може, Наталя права, доглядати за чоловіком дружина не зобов’язана? Досить і того, що дивиться за спільною дитиною? Хоча Павло гроші заробляє чималі для всіх, не шкодує їх, а віддає дружині все і відразу, а вдома хоче, щоб все робила лише вона.

Хто тут правий? Кого підтримати потрібно?

КІНЕЦЬ.