Щойно Петро з Вікторією купили собі за містом великий будинок, до них одразу захотіли переїхати їхні обидві мами.

Жінки недавно втратили чоловіків і почували себе дуже самотніми.

Особливого дозволу у дітей вони не питали, вирішивши, що ті точно не відмовлять їм у проханні.

Однак про те, що приїде мати невістки, Тамара Миколаївна не знала, як і не знала про її приїзд Ірина Анатоліївна.

Обидві жінки приїхали практично одночасно і були дуже незадоволені такою зустріччю.

– Чому ти не сказала, що Ірина Анатоліївна тут буде? – з докором запитала дочку мати.

– Так ти ж не питала, – знизала плечима Віка, розуміючи, що матері не подобається, що сваха теж живе у них.

Таке саме запитання поставила й Тамара Миколаївна синові.

Для неї приїзд матері невістки був дуже несподіваним.

– Навіть якби й сказав, хіба це щось змінило б? – примружився чоловік, розуміючи, що жінка все одно не відмовилася б від своєї витівки жити з єдиним сином.

Тамара Миколаївна пробурчала йому у відповідь щось невиразне і пішла у свою кімнату, щоб обміркувати план, як виселити сваху.

Ірина Анатоліївна теж запитала те саме. Вона хоч і мило посміхалася матері зятя, зате коли її не було всіляко обурювалася.

Дві свахи, яким цілий рік не було чого ділити, раптом почали дратувати одна одну, і це не залишилося непоміченим Вікою і Петром.

– Треба розподілити обов’язки, – за вечерею сказала Тамара Миколаївна.

– Я не можу сама на кухні стирчати день і ніч.

– А мені набридло прибирати і прати речі, але ж я мовчу, – хитро відповіла їй Ірина Анатоліївна.

– Перете ви? Побійтеся Бога, так говорити! – ахнула свекруха і закотила очі.

– За вас машинка чудово справляється. Та й прибирання… Хіба це можна назвати прибиранням?

– Зате ви перетрудилися, дивлюся! – обурилася теща.

– Раз на день готуєте і тільки нахвалюєте себе!

Було очевидно, що між свахами назрівав сварка, і жодна не збиралася поступатися іншій.

– Любі мами! – Петро вирішив втрутитися в розмову і зменшити напруження.

– Складіть графік. Мама нехай готує у понеділок, а ви, Ірино Анатоліївно, у вівторок, ну чи як вам там зручно. Подібним чином можна зробити і з прибиранням.

– Який же ж ти в мене розумний, синку! – жінка скочила з місця і погладила Петра по волоссю.

– Мамо, – пробурчав чоловік, якому було незручно за поведінку матері.

Тамара Миколаївна роздратовано сплеснула руками і знову сіла на своє місце.

Наступного дня жінки склали графік і стали по ньому чергувати обов’язки по господарству.

Увечері з роботи повернулися Віка й Петро. Ірина Анатоліївна з радісним обличчям зустріла дітей і посадила за стіл.

Почувши голос сина, зі своєї кімнати вийшла Тамара Миколаївна і приєдналася до всіх.

– Сьогодні готувала я! – урочисто заявила жінка і почала розливати по тарілках борщ.

– Мама дуже смачно готує, – прошепотіла чоловікові Віка.

Проте тільки-но зять зʼїв першу ложку борщу, як одразу скривився.

– Що це таке?! – запитав він. – Неможливо їсти.

Віка здивовано спробувала борщ, а за нею – свекруха, і обидві скривилися.

– Що не так? – Ірина Анатоліївна невпевнено спробувала борщ зі своєї тарілки й застигла від несподіванки.

У борщі було дуже багато солі, перцю й лаврового листка. Їсти його було просто неможливо.

Жінка, густо почервонівши, вибачилася перед усіма і вилила вміст в унітаз.

– Так, мабуть, тільки завтра нормально поїсте, – Тамара Миколаївна з виглядом переможниці глянула на сваху.

– Не знаю, як я так, – винувато знизала плечима жінка.

Проте вже до ранку вона зрозуміла, що це сваха все влаштувала і вирішила відповісти їй тим самим.

До вечора Віку й Петра чекав плов, який просто неможливо було їсти.

– Чому він такий солодкий? – скривився чоловік. – Мамо, ти переплутала сіль із цукром?

Тамара Миколаївна почервоніла й почала виправдовуватися. Вона грізно зиркнула на сваху, зрозумівши, що їй прилетів бумеранг.

Однак тільки на приготуванні їжі жінки не зупинилися. Кожна вирішила, що рано чи пізно виживе іншу.

Вони стали не просто псувати їжу один одному, а й робити капості під час прання і прибирання.

– Мамо, ти вчора прала мої білі сорочки? – злий Петро забіг у кімнату.

– Я, – сказала Тамара Миколаївна.

– Чого це вони рожеві стали? – чоловік показав сорочки.

– Ти що не знаєш, що не можна прати білі речі з кольоровими?

– Знаю. Не розумію, як так вийшло, – занервувала мати.

– Це все твоя теща! Вона і їжу мою псує! Поки я не бачу, підсипає сіль, цукор і всілякі спеції. Хоче довести мене! – додала вона зі сльозами.

– Навіщо їй це?

– Хоче жити у вас одна. У хоромах, – скривилася Тамара Миколаївна.

– Нема чого взагалі тещі з молодими жити. Поговори з Вікою, нехай виставить матір, бо вдвох ми не вживемося!

Поки Петро розмовляв з матір’ю, дівчина розмовляла з Іриною Анатоліївною.

– Мамо, навіщо ти викинула сосиски?

– Це не я…

– А хто? Ти ж учора кухнею займалася! – обурилася Віка.

– Ви з Тамарою Миколаївною стільки продуктів і речей нам із Петром зіпсували. Сил уже немає!

– Це все сваха! Вона мене не любить і підставляє! – прошепотіла Ірина Анатоліївна.

– Виставіть її. Нема чого їй тут жити. Поговори з чоловіком, розкажи, яка в нього мати!

Віка махнула рукою і вискочила з кімнати. Їм і справді з Петром треба було поговорити.

Так більше точно не могло продовжуватись.

– Любі мами, можна вас? – гукнув Петро, запрошуючи батьків приєднатися до них.

Тамара Миколаївна й Ірина Анатоліївна з незворушними обличчями зайшли на кухню.

Кожна знала, про що буде розмова, і кожна сподівалася, що інша сьогодні поїде.

– Ми викликали вам таксі! – рішуче сказав Петро.

– В якому сенсі? – разом промовили жінки і перезирнулися.

– Жити під одним дахом вам не можна, а залишити когось одного, тим більше, – розвела руками Віка.

– Ми з Петром прийняли рішення, що ви обидві поїдете з нашого дому. Наше рішення не обговорюється, проте ми завжди раді бачити вас у гостях… По черзі.

Через дві години жінки з похмурими обличчями на окремих машинах поїхали від молодих…

КІНЕЦЬ.