– Три роки тому я звільнилася з роботи і сіла з онуком! – розповідає 60-річна Ксенія Михайлівна. – Чесно кажучи, звільнятися думала вже і так, у нас начальство нове прийшло, конфлікти почалися, стало важко і некомфортно. А тут син … Невістка в декреті не тямила себе вже – ну, не домогосподарка вона у нас жодного разу, побут її дратує. Син каже, мамо, не могла б ти взяти на себе Ілюшу, щоб Катя на роботу вийшла? Ми б тобі платили, як няні.

Я подумала і погодилася! Написала на роботі заяву, і ось з тих пір я вдома … Онуку на той момент було півтора року, зараз майже п’ять. Ксенія Михайлівна приїжджає до сина кожен робочий день до восьмої ранку. Молоді батьки йдуть на роботу, а бабуся приступає до своїх обов’язків: готує онукові сніданок, піднімає його, вмиває, годує, веде на прогулянку. До вечора, до приходу додому невістки, в квартирі чистота і порядок, завжди є приготована їжа.

– Ілюшу ж все одно годувати треба, пояснює Ксенія Михайлівна, тому я готую на всіх. Іноді невістка доручає їй якісь справи – зустріти доставку, наприклад, дістати білизну з машинки, яку вранці розібрати вона не встигла, докупити щось по дрібниці – це теж без проблем.

– З роботи б мене все одно виперли не зараз, так через рік! – зітхає Ксенія Михайлівна.

– А дітей я люблю, і з Ілюшей ми відмінно ладнаємо. Малюємо, ліпимо, книжки читаємо, в басейн почали ходити до карантину ще, коли все налагодиться – обов’язково продовжимо. Він у мене вже всі букви знає, пробує читати, такий молодець! Так що все дуже вдало вийшло, я вважаю.

За роботу син платить матері 8 тисяч гривень.

– Ну, вони самі запропонували таку суму з самого початку, і я погодилася! – каже Ксенія Михайлівна.

– Ці гроші, плюс пенсія, плюс субсидія на квартиру – на себе одну мені більш ніж достатньо. З огляду на те, що я цілими днями у сина перебуваю, обідаю у них же, так чудово.

Але ось подруга Ксенію Михайлівну лає. – Каже, ти просто в рабство якесь себе здала! Працюєш з восьми до восьми, світу не бачиш, вдома не буваєш майже! Ти, каже, знаєш, скільки справжні няні отримують, яких наймають на цілий день до маленьких дітей? Як мінімум в два рази більше!

Син Ксенії Михайлівни з дружиною живуть добре. Не олігархи, звичайно, але люди забезпечені. У квартирі недавно зробили ремонт, змінили машину, замислюються про будівництво дачного будинку.

– Могли б вони тобі і побільше платити! – твердить Ксенії Михайлівні подруга.

– Мені зайвого не треба! – відмахується та.

– Вистачає і того, що є! Діти нехай краще більше на онука витрачають!

Крім сина, є у Ксенії Михайлівни ще й дочка Юлія, теж заміжня, з дитиною, дівчинкою двох років. Сім’я дочки матеріально живе гірше, а з цією кризою просіли геть. Юля сидить в декреті, квартира у них в іпотеці, працює один зять. Квітень зять відпрацював за дві третини окладу, другу половину травня сидів у відпустці за свій рахунок, перспективи туманні.

Вихід Юлія бачить один – переривати зараз декрет, виходити на роботу. А з онукою попросила сидіти Ксенію Михайлівну. Поки безкоштовно, природно. Про те, щоб найняти дитині няню, Юля зараз і подумати не хоче. Тоді їй виходити на роботу сенсу немає – вони з чоловіком не зведуть кінці.

– А ви впораєтеся з двома-то? Хлопчикові п’ять, дівчинці два … Зовсім маленькі діти!

– Так я б впоралася, що ж робити, дочкі потрібно допомогти! – зітхає Ксенія Михайлівна.

– Тут в іншому справа. Невістка, Катя, встала на диби! Заборонити Ксенії Михайлівні сидіти з онукою від дочки Катя, звичайно, не може, але ця ідея їй категорично не подобається.

Адже сидіти доведеться на території їх квартири. З одного боку, начебто місця для ще однієї дитини не шкода, з іншого боку, ідея перетворити свій будинок в дитячий сад теж не радує.

Племінниці потрібно спальне місце, постільна білизна, рушник, іграшки, пластилін-фломастери, так купу всього. Дитина ж буде практично жити у них цілими днями, з ранку до вечора. Але це не головне.

Головне питання – гроші, які платяться Ксенії Михайлівні як няні. Виходить, з онуком Ксенія Михайлівна буде сидіти «платно», за 8 тисяч гривень, а з онукою тут же поруч – безкоштовно? Чи не занадто жирно буде донечці? Їй завжди, як молодшій, від батьків діставався кращий шматок.

– Домовилися до того, що зарплату вона мені знизить наполовину, якщо я внучку візьму, другу половину, мовляв, нехай Юля за свою дочку платить! – зітхає Ксенія Михайлівна.

– А мені щось теж прикро стало. Виходить, за 8 тисяч на місяць я їм по дванадцять годин на день повинна і нянею бути, і домробітницею? Чи не занадто жирно?

Як вважаєте, є у цій ситуації розумний вихід? В умовах, що змінилися невістка дійсно має право переглянути домовленості? Вона має рацію, чи знахабніла – свекруха і так на неї паше від зорі до зорі? Як вам ситуація? Що думаєте?

КІНЕЦЬ.