Платила сестрі, щоб вона сиділа з моєю дочкою, доки я на роботі, не хотіла хвору маму турбувати. Але виявилося, що саме мама і сидить з дитиною, поки сестра “займається навчанням та особистим життям”. Мамі сестру шкода було, думала, що я просто так її напружую, а вона по душевній доброті мені допомагає. Сестра ж не сказала, що я їй за це плачу.

Я маю молодшу сестру Валерію, їй зараз двадцять років, вона навчається на очному відділенні в університеті. Хоча навчається – це голосно сказано. Вона ходить туди на сесію, яку здає з безліччю перездач. З таким самим успіхом вона могла б вчитися на заочному, але не хоче.

Річ у тому, що навчання та утримання сестри оплачує наш батько, з яким мама вже дуже давно у розлученні. А в нього була умова, що якщо сестра піде на заочне, то сама заробляє собі на життя та навчання. Саме тому сестра не хоче йти на заочне. Живе на квартирі, яку подарував їй тато, вигулює іноді в універ вбрання.

Мені двадцять дев’ять років, я також живу окремо від мами. Мені батько теж подарував квартиру, коли я закінчила школу, і теж сплатив за навчання, тому скаржитися мені на щось не доводиться. Ми з чоловіком спочатку жили в моїй квартирі, але три роки тому взяли в іпотеку більшу квартиру, а татів подарунок здаємо, щоб швидше гасити кредит.

Рік тому у нас з’явилась дитина. Але у декреті особливо мені відсидітись не дали. Начальство сказало, що три роки на мене чекати вони не можуть.

Тому ми домовилися, що рік вони справляються без мене, а потім я виходжу на роботу. Мені моя робота подобалася, втрачати її я не хотіла. Я точно знала, що іншої такої вже не знайду, щоб і сама робота цікава була, і начальство в адекваті, і зарплата пристойна.

Звичайно, шкода було, що я багато що пропускатиму в житті дочки, але ж я працюю і заради світлого майбутнього. Інша проблема була в тому, на кого лишити дитину, коли я вийду на роботу. Свекруха відпадала одразу, бо батьки чоловіка живуть в іншому місті.

Моя мама була б ідеальним кандидатом, але вона у нас хворіє, їй такі навантаження протипоказані. Вона день посидить з дитиною, потім на тиждень зляже з тиском, і це в кращому разі. Хоча вона й прагнула допомогти, але я відмовилася. Нехай порається з онукою на втіху, але так, щоб не перенапружувалася.

Про кандидатуру сестри я навіть не думала. Вона сама здавалася мені ще дитиною, звичка з дитинства. Досі не можу звикнути, що вона вже сама скоро може стати мамою і це не буде чимось надзвичайним.

Наближався вихід із декрету, начальство м’яко, але неухильно мені нагадувало, що я обіцяла. Я сама була б рада швидше вийти, але дочку треба було якось влаштовувати. Варіанти нянь я розглядала, але вони мені не подобалися, або були не по кишені.

Сестра сама запропонувала свої послуги, коли почула, що я скаржуся чоловікові на ситуацію. Вона тоді сиділа у нас у гостях і сказала, що вона могла б доглядати за племінницею. Звичайно, не за просто так.

– Це буде найкращий варіант. Мене племінниця знає, я її знаю. Ти можеш бути впевнена в мені, – переконувала сестра.
І я у результаті погодилася. Ми обговорили ціну, умови, і я за тиждень зі спокоєм вийшла на роботу.

Цілий місяць я крутилася, як ошпарена, розгрібаючи завали, що скупчилися за час декрету. За дочку я вже не турбувалася, сестра проявляла себе з кращого боку: жодного разу не запізнилася вранці, дочка надвечір завжди була чиста, весела і здорова. Розплачувалась я з сестрою раз на тиждень, на місяць виходило близько десяти тисяч.

Але раптом зіпсувалися стосунки з мамою. Це була не зовсім війна, але сама вона дзвонити перестала, у її голосі я відчувала холод. На пряме запитання вона мені не відповідала, казала, що мені здається, але я мамині зітхання чудово відчуваю.

Кілька днів тому у нас на роботі сталася невелика аварія з електрикою, тому після обіду всіх відпустили додому. Я вирішила, що це чудовий час, щоб з’їздити до мами. Дочка із сестрою, у мене є час.

Треба було бачити мої очі, коли у маминій квартирі я побачила свою дочку. Це було несподівано, але я подумала, що, може, сестра привезла дитину до бабусі. Майже вгадала – виявилося, що сестра регулярно привозила мою дочку до бабусі, з самого першого дня своєї “роботи”.

Мамі вона наплела, що я вмовила її посидіти з донькою, поки я не знайду няньку, і сестра по душевній доброті, безоплатно, тобто, даремно, погодилася виручити сестру. Заради цього їй довелося жертвувати навчанням та особистим життям. Молодшу дочку мамі стало дуже шкода, вона погодилася сама сидіти з онукою, щоб донька не відставала по навчанню і не перетруджувалася.

А ще ця хитрюга вмовила маму нічого не говорити мені про це рокірування. Типу, вона не хоче псувати зі мною стосунки. Ще б вона хотіла їх псувати, я ж їй плачу.

Мамі я пояснила, що взагалі сестра отримує гроші за те, що сидить з моєю дочкою. А її навчання і так залишає бажати кращого.

Просто мамі я про це не повідомляла, щоб зайвий раз не нервувати її.

Для переконливості я при мамі набрала сестрі.

– Як там у вас справи? Чому так галасливо? Ви де?

– Все чудово, ось пообідали, вийшли повітрям подихати перед денним сном, – без зупинки брехала сестра.

– Ну добре. Я, можливо, затримаюсь сьогодні. Чоловік теж раніше дев’яти не звільниться, тож тобі затриматись доведеться.

– … Ну, це вже за окрему плату, сама розумієш.

Я сказала, що без проблем, а сама дивилася на очі мами, що розширюються.

Чекати на сестру у мами я не стала. Забрала дочку, ми поїхали додому. Нехай вона сама з нею розмовляє. Домовилися, що мама тиждень ще посидить із донькою, а я за цей час вивернуся, але знайду нормальну няню.

КІНЕЦЬ.