Історія Олега та Ірини нагадує «Ромео та Джульєтту» тільки з щасливим фіналом. Познайомились вони в школі. Ірина перейшла до нового навчального закладу в 10 класі. Вона була гарною, скромною, розумною та доброю. Олег сидів на останній парті сам, і коли вона зайшла до класу, просто втратив дар мови. Він не міг відірвати погляду від дівчини, яку подумки назвав «неземною».

Олег ледь розчув, що говорив класний керівник, тільки зрозумів, що тепер Ірина буде вчитися в їхньому класі. Оскільки він єдиний сидів за партою сам, Ірині довелося сісти з ним. Вона привіталася, несміло посміхнулася і попросила в нього переписати тему уроку. Однієї усмішки вистачило, щоб Олег зрозумів, що «пропав».

До цього хлопець не вірив, що кохання існує. Його батьки були заможними й мали все, окрім міцних почуттів, тому Олег не вірив ні в любов, ні в шлюб.

Батько мав бізнес, а мати тримала мережу салонів краси, єдине, що було спільне в цих людей, – син та любов до грошей. Батько Олега мав іншу жінку, а мати про це чудово знала та мовчала. Олег не вірив навіть у те, що ці двоє коли-небудь щось один до одного відчували.

Через заможність і байдужість батьків Олег не мав нагоди дізнатися, що значить кохати. Усі знайомі дівчата загравали з ним, та їх більше цікавили гроші його батьків, ніж він сам. Але так було до Ірини.

Дівчина відповіла йому взаємністю. Проте їхні стосунки розвивалися неквапливо. Ірина допомагала Олегові в навчанні, а він проводив її додому – до будинку дядька, бо після смepті батьків-aлкoгoліків дівчина жила з родичами.

Коли батьки Олега дізналися про його стосунки з Іриною, вони були в люті. Розмова з сином нічого не дала, тому мати Олега поговорила з Іриною. Дівчина вирішила покинути хлопця заради його блага, та план батьків провалився: Олег зізнався, що кохає Ірину більше за життя, і вони вирішили до випуску зустрічатися таємно.

Перед від’їздом на навчання Олег зiзнався батькам, що не покинув Ірину. Вони поставили його перед вибором: або дівчина, або вони. Й Олег знову обрав Ірину.

Олег та Ірина стали орендувати маленьку квартиру. Навчалися вдень і працювали до пізньої ночі в кафе, дядько Ірини допомагав їм, як міг, та грошей ледь вистачало. Та вони були щасливі. Як тільки випала можливість, Олег та Ірина побралися, ніяких гулянь вони не влаштовували, але не жаліли про це.

Після 3 курсу перейшли на заочну форму навчання, щоб більше працювати та викупити орендовану квартиру: власник погодився на декілька виплат протягом 3 років без відсотків та залучення банку.

Відразу після закінчення університету Ірина наpoдила хлопчика. Тепер Олег працював на двох роботах, а Ірина намагалася заробляти гроші вдома – писала курсові та дипломні роботи. Та їм вдалося протягом цих років зберігати найголовніше – свою любов.

Й ось одного ранку Олега розбудило смс-повідомлення. Номер був невідомий, та чоловік відразу здогадався, хто адресант. «Дізналися, що маємо онука. Пробачте…» – уперше за 6 років Олегові написали батьки.

Чоловік розбудив Ірину, адже не знав, як вона відреагує на це, сам же він не тримав зла на батьків та не був ображений. Дружина теж радісно сприйняла новину, тепер нарешті їхня родина буде повною.

КІНЕЦЬ.