Моє особисте життя завжди було схоже на американські гірки – злети та падіння, але найбільше було падінь. Я завжди зустрічалася з чоловіками, які зрештою виявлялися не тими, ким здавалися спочатку. Після кожної невдалої зустрічі я йшла скаржитися своєму найкращому другові, Дімі.

“Дімо, ти не повіриш, він виявився божевільним! Я навіть не знаю, чому мені так не щастить,” – розповідала я йому, відчуваючи чергове розчарування.

Діма завжди був поруч, слухав мене, підтримував та ділився своїми власними рідкісними історіями коротких романів

Його поради були безцінними, і він завжди знав, що сказати, щоб втішити мене. “Ти заслуговуєш на когось краще, того, хто побачить, яка ти дивовижна,” – говорив він, і я дякувала йому за підтримку.

Минули роки, і одного разу, сидячи на кухні і розмовляючи з Дімою, я раптово зрозуміла , що моє щастя було прямо переді мною весь цей час.

Діма, який завжди був поруч, який знав мене краще за будь-кого, хто ніколи не залишав мене в біді… “Дімо, я повинна тобі щось сказати.

Я… Я закохалася в тебе. Я зрозумію, якщо ти не розділиш моїх почуттів, але я повинна була сказати,” – зізналася я, поки серце билося в грудях. На мить у кімнаті зависла тиша.

Мені здавалося, що серце зупиниться від хвилювання. “Я теж люблю тебе. І дуже давно,” – сказав Діма, і його слова були для мене найбільшим полегшенням.

З того моменту ми були разом, і я зрозуміла, що іноді щастя справді перебуває так близько, що його легко не помітити. Діма виявився не просто другом: він став моєю великою любов’ю. І всі ці роки він був прямо перед моїм носом.

КІНЕЦЬ.