Нещодавно моя подруга народила свого первістка. Але через три місяці її чоловік заявив, що їй пора виходити на роботу.

Його не хвилює те, що дитина зовсім маленька і потребує цілодобової маминої турботи. За його словами, подруга моя цілими днями нічого не робить і відпочиває вдома, поки він на роботі працює, як віл.

Він запропонував, що з малюком можуть по черзі сидіти його мама і мама моєї подруги. Його не хвилює і те, що дитині зараз потрібне грудне молоко і мама для нього незамінна людина, а не просто аксесуар.

Чоловік її звик, що до народження Олена (моя подруга) віддавала в загальний бюджет всю свою зарплату. Хоч чоловік її і заробляє непогано і зміг би забезпечувати сім’ю поки дружина в декреті, він вважає за краще гнати її на роботу.

Мені здається, він став рабом своїх звичок і був зовсім не готовий до народження дитини. А ще, Олена привчила його до того, що вона повинна завжди була сильною і на рівні з ним робила все, що потрібно для сім’ї.

Звичайно, це важливо вкладатися в сімейний бюджет, стежити за будинком, але чоловік, будучи главою сімейства, повинен відчувати своє привілейоване становище. Ні, він не кращий, він просто чоловік і поруч з ним повинна бути жінка, а не мужик в жіночому образі.

Всі ці феміністичні замашки про те, що дружина і чоловік рівні призводять до того, що дитина позбавляється матері на перших етапах свого життя, а дружина відразу після пологів повинна бігти і заробляти гроші для сім’ї. Думаю, таке ставлення вкрай неприйнятно і не має під собою грунту в нашому суспільстві.

Якщо чесно, не думаю, що Олена зараз може змінитися або змінити чоловіка. Їй слід було б все поміняти на початковому етапі своїх відносин.

Зараз їй залишається терпіти або просто поговорити з ним і розставити все по поличках. Врешті-решт він сам створив сім’ю і знав на що йде. Його ніхто не змушував.

Що б ви порадили Олені в цій ситуації?

КІНЕЦЬ.