Я підозрюю, що у моєї свекрухи щось не гаразд із головою. Тому що здорова людина не буде спочатку прискіпливо випитувати про справи, які її не стосуються, а потім ходити й розповідати про них по всьому місту. Добре б ще про чужих людей вона пліткувала. Адже це ж не цікаво, їй обов’язково потрібно про наше з чоловіком життя розповісти. Ще й перекручує половину фактів так, що хоч із міста переїжджай.

Тетяна Семенівна, моя свекруха, жінка надто товариська. З нею ніяке радіо не потрібне – приходить, і може годинами розповідати щось. Не факт, що щось цікаве, зате у величезних кількостях. Має повне місто знайомих різного ступеня близькості. І зі всіма вона щедро ділиться інформацією. Простіше кажучи, мама чоловіка із задоволенням розносить плітки.

Чоловік якось сміявся, що в дитинстві міг бути точно впевнений, що якщо мама вийшла кликати його у двір, то в нього години дві-три в запасі ще є. Мама стоятиме на подвір’ї та ляскатиме язиками з такими ж балакучими кумами. Поки всім знайомим та незнайомим кісточки не перемиють, не розійдуться. А коли вона схаменеться, то чоловік вже й сам готовий йти додому, бо пізно і їсти хочеться.

Мені б, напевно, було байдуже, якби останні три роки головним об’єктом пересудів свекрухи не стала наша з чоловіком родина. Тут свекруха була унікальним джерелом інформації, тому щедро ділилася зі своїми подружками подробицями нашого життя.
Ще до нашого весілля, після першого знайомства Тетяна Семенівна всьому містечку розповіла, з ким одружується її син.

Мабуть, сцену знайомства вона розігрувала вміло, бо люди знали, що вона готувала, а що я поїла, а як син дивився на мене, а як я перевернула чашку. Я взагалі здивувалася, що така нісенітниця могла бути комусь цікава, але ж хтось про це говорив.

Під час підготовки до весілля свекруха допитувалась, чому з мого боку так мало гостей. Я сказала правду – спілкуюся тільки з найближчими родичами, троюрідних братів, сестер, бабусь, тітоньок не знаю, тому й не кличу.

Свекруха цю інформацію якось по-своєму переварила і почала ділитися з подружками, що я мало не сирота. Ну, яка я сирота? У мене і мама, і тато, і бабусі з обох боків. Сирота! Сумніваюся, що багато людей у сучасному світі підтримують спілкування з далекою ріднею.

Особливо здивувалася моя мама, коли плітки до неї дійшли. Ось так ростиш собі дитину, а потім з’ясовуєш, що вона у тебе сиротою вважається. Звідки плітки пішли вона тоді ще не знала, тож навіть на мене трохи образилася, думала, що я щось таке сказала. У нас саме на той момент були натягнуті стосунки. Ледве довела їй протилежне.

Про те, яка в мене сукня, скільки буде гостей, що буде на столі, теж знали всі, хто готовий був слухати. Нічого особливого в цій інформації немає, звичайно, але мені все одно було неприємно. Навіщо зайвий раз виставляти своє життя на загальний огляд?

Потім з подачі свекрухи обговорювалося, що ми живемо на оренді не просто так, а тому, що не хочемо спілкуватися з батьками. Мене колега на роботі вирішила підтримати, розповівши, що вона теж мала погані стосунки з батьками, і саме окреме проживання допомогло їй налагодити з ними спілкування. Я здивувалася, до чого мені ця інформація, а за кілька днів до мене дійшла і сама плітка.

Найгірше стало, коли ми з чоловіком вирішили стати батьками. Я дуже відповідально поставилася до цього заходу, тому ми з чоловіком вирішили наперед здати аналізи, пройти обстеження, підправити можливі проблеми зі здоров’ям. Звичайно це все робиться в лікарнях.

Свекрусі нічого говорити не стали, від гріха подалі. Але в лікарні теж працюють куми, які доповіли, що ми туди зачастили. Тетяна Семенівна прибігла із заклопотаним виглядом питати, що в нас не так зі здоров’ям, чого це ми до лікарні зачастили, та ще й удвох.
Довелося пояснити, що зі здоров’ям усе гаразд, просто ми відповідально підходимо до питання планування дитини.

Ось вирішили підготуватися і переконатися, що з нами все гаразд. Свекруха начебто заспокоїлася, принаймні ця тема більше не підіймалася.

А за тиждень ми почули перші слова підтримки. Мама чоловіка щось зрозуміла по своєму, і пішла тріпати містом, що ми з чоловіком не можемо завести дитину, тому лікуватимемося.

Я вже не втрималася, зателефонувала мамі чоловіка і запитала, що вона знову комусь розповіла, і про яке безпліддя мова.

– Так зрозуміло, що якщо побігли обстежитися, значить є якісь проблеми. Здорові люди до лікарні не ходять.

– Та якщо й так! Навіщо про це сповіщати все місто?

– Нічого не все місто, тільки з парочкою подружок своїм болем і поділилася. Що тепер мені не розмовляти?

Ось і про що тут говорити? Людина вважає, що вона абсолютно у своєму праві – спочатку засунути ніс, куди її не просять, зробити неправильні висновки, а потім ще й розтріпати всьому місту.

А мені потім ще довелося заспокоювати батьків та бабусь, які дуже перехвилювалися, дізнавшись, що дочка та зять лікуються від безпліддя. Одна дурна що ляпнула, а мені потім віддувайся!

Бачачи мій стан, чоловік із мамою, мабуть, серйозно поговорив, бо в наше життя його мама не лізла цілих пів року. Я за цей час завагітніти встигла. І навіть цю новину вона примудрилася роздзвонити. Мій власний чоловік дізнався про це від своєї мами, а не від мене.

Свекруха мене зустріла у лікарні, я була вся на емоціях, ну здуру й поділилася радістю, попросивши нікому взагалі не говорити. Хотіла чоловікові зробити сюрприз. Тетяна Семенівна пообіцяла тримати язика за зубами. А в обід чоловік сам мені зателефонував і запитав, чи правда, що я в положенні. Йому, бачите, мама вже зателефонувала.

– Ну, не могла я втриматися! Це ж така радість, – виправдовувалася потім свекруха.

Мені скоро народжувати, а я думаю про переїзд. Дістало вже бути у центрі обговорення. Наше особисте життя з чоловіком завдяки його мамі давно перестало бути особистим.

Я розумію, що зараз не найкращий час. Я в декреті, у чоловіка тут робота та й батьки під боком. Але я не хочу бути постійним джерелом пліток для свекрухи. Скрізь свій ніс суне, все дізнається, а чого не знає, те додумає. Вже сил ніяких немає терпіти, коли чужі трусять твоєю брудною білизною, про яку й знати не належить.

Зі свекрухою вже не раз на цю тему говорили, але там одна відповідь “а що я такого сказала/теж мені, секрет/що мені тепер взагалі нічого не говорити”.

КІНЕЦЬ.