У моєму дитинстві моя мама була найшановнішим членом сім’ї. Усі її любили та цінували, від моїх бабусь та дідусів до родичів батька.

Моя мама завжди була сильною, незалежною жінкою, і я завжди хотіла бути схожою на неї. Коли я вийшла заміж за Андрія, мені довелося зіштовхнутися із зовсім іншим світом.

У його сім’ї жінка була сприйнята лише як домогосподарка-мул та нянечка для дітей.

У перші дні після весілля, коли ми приїхали до будинку його батьків, я вже була приголомшена. “У нас жінки не працюють”, –

сказав мені його батько, коли я згадала про свою роботу. “Твоє завдання – піклуватися про будинок та дітей.” Я пам’ятаю, як мої очі розширилися від подиву.

“Але я хочу продовжувати працювати”, – заперечила я. Андрій подивився на мене з подивом. “Але тут так не прийнято”, – сказав він.

Ці слова викликали в мені бунтарський дух. Я знала, що ніколи не стану такою, як чекали від мене в цьому домі. Наступного дня я почала шукати роботу, що викликало невдоволення у сім’ї чоловіка.

“Ти повинна слідувати традиціям,” – говорила мені свекруха.

“Я поважаю ваші традиції, але в мене свої переконання”, – твердо відповіла я. Згодом Андрій почав розуміти мій погляд. Ми довго говорили про наші очікування та цінності, і він почав підтримувати мої прагнення.

“Я люблю тебе такою, яка ти є,” – сказав він мені одного вечора. “І я пишаюся тим, що ти обираєш свій шлях.

Це був важкий період адаптації, але завдяки підтримці Андрія я змогла зберегти свою індивідуальність та незалежність у новому середовищі.

Я зрозуміла, що можу бути сильною, як моя мама, навіть за умов, де це не прийнято.

КІНЕЦЬ.