Одного чудового морозного грудневого дня, приїхала моя нова подруга, з якою я раніше випадково познайомилася, вже живучи тут, погулявши з нею містом і попивши гаряченького чаю, я запропонувала провести її на залізничний вокзал
Переїхавши восени жити до столиці, після багатьох розчарувань у житті, я почала все з нуля. Нове орендоване житло, нова робота, люди і навіть повітря, я налаштувала себе тільки на одну роботу і більше ні на що, і ні на кого, щоб «потонути» в цій атмосфері і жити далі, забувши про все.
Все почалося, як я і запланувала. Дві роботи і жодної краплі вільного часу на сторонні думки. Два місяці пролетіли, як мить і випав перший сніг. Ще трошки і настане найулюбленіше свято Нового року.
Одного чудового морозного грудневого дня, приїхала моя нова подруга, з якою я раніше випадково познайомилася, вже живучи тут. Погулявши з нею містом і попивши гаряченького чаю, я запропонувала провести її на залізничний вокзал.
Прийшовши на перон, у неї залишалося ще 20 хв до відправлення поїзда, але вона сказала мені, щоб я вже йшла і не мерзла на морозі, ніби відчувала, що все має змінитися в моєму житті за кілька хвилин. Нічого не підозрюючи, я вийшла з перону і, проходячи повз центральний вход, перейшли мені дорогу два хлопці.
Як потім виявилося, це були мої знайомі, з мого рідного міста, з ними я вже була знайома, і не раз перетиналися за одним столом. Всі були раді бачити одне одного – “рідні душі”, як ні як.
У цей момент навколо та взимку стало тепло. У голові почали крутитись слова: «я не одна»!
Через пару днів один із них мав день народження, і він мене запросив на свято. Я довго сумнівалася йти чи ні, бо трохи захворіла, але мені так хотілося спілкування та компанії, що я сіла в метро та приїхала.
З цього дня і розпочалося свято у моєму житті. Ми почали спілкуватися щодня. Він бігав в аптеку за ліками, купував мені фрукти, квіти, подарунки, ми вирішили жити разом.
Щоб сказати, що в мене було до нього кохання — ні. Я просто зрозуміла, що він той, кого я в підсвідомості шукала все життя — добрий, турботливий і люблячий.
Життя нам не випадково дає шанс на зустріч з певними людьми, як з моєю подругою, завдяки якій я була цього дня на залізничному вокзалі і завдяки цьому випадок звів мене з цим хлопцем. Перейшов мені дорогу і не дарма, вже майже два роки разом.
Починаючи життя з нуля з чоловіком, що любить вас, автоматично починаєш розуміти, що ти не нуль, а саме, що не є, номер один.
КІНЕЦЬ.