Всі роки мого заміжжя мама намагається щосили, щоб показати своє «фі» моєму чоловікові. Ось не сподобався їй мій Ігор із першого погляду, і все тут.

При цьому зять для тещі нічого поганого жодного разу не зробив. Якщо чимось допомогти треба – взагалі без запитань. Завжди приїде та все зробить. Ось тільки віддачі від мами нуль.

Хоча якщо поглянути збоку, то мій рідний батько у домашніх справах чоловікові програє з усіх напрямків.

Батько ніколи сам нічого не робив. Він все життя на заводі начальником відпрацював і завжди позиціонував це як пекельно важку і шляхетну працю.

Приходячи зі зміни, тато статечно лежав на дивані, як, зрештою, і всі вихідні. Чоловік у мене в цьому плані просто золото. Він уміє робити абсолютно все. Коли є час, він готує та прибирає, розбирається в електриці та сантехніці.

Якщо у батьків будинку перегорає лампочка, то мама відразу дзвонить зятю. При цьому батько також може бути вдома. Ось тільки він ніколи не полізе її міняти.

Замість елементарного спасибі мама любить потім за спиною ще й якусь шпильку може сказати. Як би мій чоловік не намагався догодити тестю з тещею, для них він все одно залишається поганим.

Нещодавно мама зателефонувала та попросила перенести їй шафу. Вона ні з того ні з сього вирішила влаштувати вдома перестановку. Затіяла щось на зразок генерального прибирання. Викинула купу старого мотлоху і ганчір’я, а стареньку шафу вирішила перенести з однієї кімнати в іншу.

Шафа практично раритетна. Вона ще від бабусі батькам дісталась. Їй років більше, ніж мені.

Але одній людині шафу не перетягнути. Треба було кликати когось на допомогу. Мама запросила ще свого молодшого брата, мого дядька.

Чоловік разом із дядьком перед цією операцією уважно оглянули шафу. Зять одразу вказав мамі, що ось тут явно вже дерево розсохлося і запросто може від старості просто розсипатися, якщо спробувати пересунути.

Мама запевнила, що їй у будь-якому випадку треба це зробити і зовсім не має значення, в якому стані після переїзду до сусідньої спальні виглядатиме шафа.

У результаті шафа все ж таки розвалилася. У неї випала задня стінка, і петлі на дверцятах вивалилися разом із шматком стінки.

Мама почала кричати і лаяти дядька та мого чоловіка. Я не знаю, що в той момент вони почули, але мама вважала, що глядачів замало і вирішила подзвонити мені.

По телефону мама сказала мені таке:

– Може, хоч сестра нормального мужика в будинок приведе, а не ось ЦЕ! Ти хоч коханця собі шукай нормального, рукастого.

Я від шоку відповіла мамі фразою із застосуванням міцних слів. Хоча у звичайному житті я так ніколи не висловлююсь. Але мені було настільки ж прикро!

Мій чоловік три роки ходить до неї: лагодить крани, міняє лампочки, полиці прибиває і вішає люстри, а вона його тільки лає!

Чоловік, повернувшись від тещі, теж сказав, що більше ноги його в тому будинку не буде. Та й взагалі, там же є мужик, ось нехай сам своїй бабі догоджає, а він більше не має наміру.

З тієї розмови минуло два тижні. А сьогодні вранці дзвонить мама і каже, що у них потік змішувач на кухні. І вода біжить. Довелося воду у квартирі перекрити.

– Не міг би твій чоловік прийти подивитися? – Запитала мама. – А то я навіть не знаю, куди дзвонити.

Я мамі підказала, що можна зателефонувати до ЖЕКа. У них там штатні спеціалісти є. Мама почала сопіти і пихкати на мене. Знову згадала, що я невдало вийшла заміж.

Довелося з мамою цього разу погодитись. Лінивий у мене чоловік, тож нікуди він не поїде, і нічого ремонтувати не буде.

КІНЕЦЬ.