Дідусь і бабуся за своє життя надбали досить багато статків.

Я народилась в заможній родині, мала все що захочу, від новеньких роликів до останнього айфона.

Мій старший брат Вадим вмів добре маніпулювати, і йому завжди діставалось більше в фінансовому плані, в той час, коли любов і опіку давали мені.

Ми росли як кіт з собакою, він старший на 3 роки, і мав більше сили.

Я ж давала здачі як могла. Це тривало роками, все дедалі погіршувалось, коли ми стали підліками жарти ставали цікавішими.

Будь-який мій промах знали батьки, а я в свою чергу здавала Вадима.

Бабуня і дідусь намагались нас мирити, але нікому не вдавалось.

Дідусь мене підтримав, і я поступила в інститут, на дизайнера інтер’єру, навчання давалось легко.

На 3 курсі почалася практика, я намагалась все встигати.

В цей час дідусь захворів, лікарі тільки змахували плечима і дивились на нас з жалістю.

Шансу на виздоровлення майже не було.

Йому ставало дедалі гірше, з кожним місяцем життя витікало з нього.

Ми були готові до того, що його душу забере Бог.

Два дні до Миколая його не стало, нам всім було важко відпускати рідну людину, але нічого з цим не зробиш.

Коли ми всі оговтались, то пішли до юриста.

Заповіт був відкритий, серце калатало і потіли долоні.

Лише брат лукаво посміхався.

Тексту було не багато- все майно, яке залишив дідусь передавалось Вадиму.

Він став власником фірми і квартири тепер його.

Він подивився на мене і кліпнув.

Щось тут було не чисто, дідусь би ніколи так зі мною не поступив. І я змушена у всьому розібратися.

КІНЕЦЬ.