Ганна Петрівна вже давно хотіла у гості до сина, але так як квартира належала невістці, приїхати без запрошення вона не могла. Стосунки з невісткою у жінки були погані. Однак її це ніскільки не турбувало.

Не дочекавшись запрошення, жінка наважилася на хитрість. Вона сказала синові, що поїде в гості до рідні у столицю, тому заїде на кілька днів його побачити.

Павлові нічого не залишалося робити, як сказати матері що буде дуже радий її бачити.

Проте, дружина його не була рада. В останню зустріч зі свекрухою та  безцеремонно виставила дівчину за двері, заявивши, що в її квартирі Тетяні не раді. Тим самим Ганна Петрівна випробовувала майбутню невістку, сподіваючись, що та не витримає і розійдеться з її сином.

Виставивши Тетяну, жінка розраховувала на те, що Павло не піде за своєю дівчиною, але на неї чекало велике розчарування.

Чоловік пішов слідом за дружиною. З того часу син і мати не бачилися. Павло довго ображався на матір за те, як вона повелася по відношенню до Тетяни.

І ось тепер, через шість років, родичі знову почали спілкуватися. Ганна Петрівна навіть напросилась у гості. Щоб задобрити сина та невістку, вона заздалегідь перевела їм на карту досить велику суму грошей.

Гордо заявивши, що це їм допомога від неї та батька.

Через тиждень вона приїхала, Павло звісно одразу ж маму запросив за стіл, а Тетяна тільки сиділа та через силу посміхалася.

” Ой діти, та я щось і не дуже хочу їсти, – сказала жінка, але все-таки пішла на кухню. Вона окинула поглядом стіл, здавалося, вона хотіла щось сказати, але стрималася та практично нічого не їла.

Тетяна майже відразу подумки пошкодувала про те, що дозволила свекрусі з’явитися на порозі своєї квартири. І тут все ж жінка не витримала і перепитала сина чи дійшли їм гроші, які вона з батьком вислали їм.

Павло кивнув головою. Тоді Ганна Петрівна, спитала їх чому у них такий “бідний стіл”, чи вони на щось інше витратили гроші. Павло не міг повірити, що мати могла так придумати і вчинити. Адже він і справді подумав, що то гроші вислані їм були від щирої душі та на благо.

Але аж ніяк, на те, щоб накупити делікатесів і нагодувати ними ж матір. Тут Тетяна порушила мовчання  та сказала до Павла, щоб він віддав матері її гроші.

Чоловік не знав, як вчинити, бо знав, що це може образити матір. Проте, Тетяна схопилася з місця, пішла  в кімнату, повернулася за п’ять хвилин і поклала перед свекрухою конверт з грошима.

Ганна Петрівна гордовито сказала, що не братиме назад гроші.

” Беріть, вони вам знадобляться, щоб сплатити кімнату у готелі, – впевненим голосом сказала Тетяна.

” За який готель? Я нікуди не збираюсь “–  відповіла спантеличено жінка.

” А прийдеться, тому що, я вас виганяю, як колись ви мене,” – задоволено посміхнулася дівчина.

Ганна Петрівна сподівалася, що син її захистить і не дозволить дружині вигнати її серед ночі на вулицю. Однак, Павло мовчав, тоді Тетяна сказала, що вона сама їде, а коли повернеться, то щоб свекрухи і духу не було у її квартирі.

Коли вона повернулася, то побачила, що ні Ганни Петрівни, ні Павла вже не було.

Тетяна з переляком подумала про те, що свекруха вмовила сина поїхати з нею.

Ці думки були не на порожньому місці, оскільки минулого разу жінка говорила з невісткою, що все одно забере Павла назад додому.

І ось тепер Таня подумала, що план свекрухи спрацював. Кілька разів вона дзвонила чоловікові, але він не брав слухавки.

Дівчина проплакала весь вечір, проте близько до опівночі Павло повернувся. Дівчина сказала йому, що думала, що він поїхав з мамою, а її покинув.

Однак чоловік їй відповів: “Вона звісно моя мама, але я за справедливість, вона по правді на це заслужила. А ти, як таке могла за мене подумати?”

КІНЕЦЬ.