Сама я родом я з досить таки простої сім’ї. Я народилася і виросла в невеличкому селі, там і навчалася в дев’ятирічній школі.

А вже після закінчення дев’ятого класу я поїхала в обласний центр та вступила навчатися в технікум.

У той час я вже навчалася на другому курсі. Познайомилася я там з одним хлопцем, звали його Дмитро.

Дмитро навчався на курс мене старше, а точніше вже випускався з цього навчального закладу. Ми з Дмитром почали зустрічатися і вже через рік я дізналася, що чекаю дитину та скоро стану мамою.

Його батьки сприйняли мене з великими труднощами, на жаль, тільки через майбутнього онука. Як я їм не подобалася, але вони розуміли, що Дмитро мене щиро кохає і піде на все, щоб бути зі мною.

Тим більше, він був єдиною дитиною в сім’ї, його завжди в усьому слухалися та догоджали на кожному кроці, і робили те, що він захоче і побажає. Тому тато й мама чоловіка, просто не могли відвернутися від мене просто ще заради свого сина мусили прийняти мене.

Після нашого весілля ми почали жити в нього вдома з його мамою і татом.

А вже через пів року у нас з Дмитром з’явився син, якого ми назвали Михайликом.

Жили ми з ним начебто дружно, свекруха ставилася до мене нормально, допомагала з дитиною, хоча якогось тепла до мене не було зовсім, думаю вони мене так і неприняли у свою родину, не змирилися з вибором сина.

Навчання в технікумі я не залишила, а продовжила вчитися далі.

Наш синочок, коли мене не було вдома, завжди залишався зі своєю бабусею та дідусем.

Через два роки я дізналася, що знову чекаю дитину і в нашій сім’ї буде поповнення.

В призначений термін у нас з’явилася донька, назвали ми її Світланка.

Ми з Дмитром вирішили жити окремо від батьків, адже розуміли, що стільком людям під одним дахом буде непросто, адже тіснитися усім разом вже зовсім не хотілося.

На той час в нас були деякі заощадження, а частину нам дали його батьки і ми взяли в кредит квартиру, щоб з роками мати свій власний дах над головою.

Мої свекри нас довго відмовляли, адже вже звикли до нас і не хотіли залишатися самими, але ми стояли на своєму, бо сім’я у нас вже буде більша, тому хотілося більше місця і простору для себе.

З часом ми купили чималу трикімнатну квартиру, відзначили новосілля і життя здавалося для мене казкою.

Мій коханий чоловік, улюблені діти, улюблена робота, кредит майже виплатили – що ще потрібно для повного щастя. Але ось, настала чорна смуга в житті, яка застала нас дуже несподівано, на жаль.

Дмитро почав все більше часу присвячувати друзям. До ночі сидів з ними в гаражі і повертався, самі розумієте в якому стані.

Спочатку мого чоловіка звільнили з роботи, потім він влаштувався на іншу, з якої, незабаром, через якийсь час теж вигнали, потім він взагалі перестав шукати роботу.

Дмитро просто цілими днями сидів з такими ж друзями в гаражі. Я стала помічати, що мій чоловік почав виносити речі з дому, здав мої золоті сережки, позичав у всіх друзів і родичів гроші, та й взагалі, почалося не життя, а справжнє пекло.

При цьому, його батьки в усьому звинувачували саме мене, про свого сина вони, зрозуміло, нічого поганого не могли говорити зовсім. Свекри постійно говорили, що це я сама в усьому винна і більше ніхто. Постійно казали:

– У хорошої жінки, чоловік так себе не поводить, а тримається сім’ї, тож ти сама в усьому винна. Наш син був хорошою і доброю людиною, поки не зустрів тебе.

Що я тільки не робила, щоб налагодити все у нашій сім’ї, нічого не допомагало. А мені було боляче бачити як чоловік пропадає, бачити як на це дивляться діти і відвертаються від нього, вони перестали любити та поважати свого тата.

Згодом мені доводилося працювати аж на двох роботах, щоб платити кредит. Про одяг я взагалі мовчу, забулася вже коли щось купувала собі, тільки дітям і саме необхідне. Так минуло багато часу.

У підсумку мені це все набридло, після виплати по кредиту, я забрала дітей і переїхала в село до своєї матері жити. Подала на розлучення і на розділ майна.

Коли про це дізналася свекруха, вона приїхала до мене і влаштувала справжній скандал.

Мати Дмитра говорила, що це я в усьому винна, що я хочу тепер привласнити квартиру, на яку вони з чоловіком теж дали свої гроші.

Вона весь час лише кричала, що ніколи мені цього не дозволить і не пробачить.

Коли я стала заперечувати і говорити, що Дмитро, син її, навіть не платить аліменти на дітей, не допомагає зовсім нам нічим, що я одна все тягну, вона просто плюнула і пішла. Мені було дуже сумно від її слів.

Виходить у всьому винна тільки я, я одна. Ми досі живемо у моєї мами і не знаємо що робити далі. Як ставити одній дітей на ноги я не знаю.

Свекруха з свекром щодня мені телефонує. Вона каже, що я маю прийняти її сина назад і допомогти йому, адже я сама зіпсувала йому життя. Вона навіть мамі моїй щодня телефонує. Що мені робити і як вийти з цієї ситуації?

КІНЕЦЬ.