Микола вибирав подарунок дружині і не знав, що в телефоні на нього чекає сюрприз.

Сюрприз, який докорінно переверне все його життя…

Вибравши подарунок для дружини, матері і про всяк випадок для тещі, Микола швидким кроком попрямував до машини.

Затори на дорогах вечорами звична справа, але йому хотілося повечеряти з дружиною, а не розігрівати вечерю в мікрохвильовці і длубатися в тарілці в повній самотності.

Коли Микола прийшов додому, то побачив, що Людмили вдома не було! Не було й довгоочікуваної вечері…

– Ну, що ж доведеться готувати самому, – зітхнув чоловік.

Всяке в житті буває, а раптом її на роботі затримали? А раптом Людмила так само, як і він бігає по магазинах у пошуках подарунків для рідних та близьких.

Свята вже не за горами…

…Вечеря була готова. Микола не знав, що робити, тому сервірував стіл, навіщось дістав келихи й ігристе, яке Людмила купила до нового року.

Нічого, він ще купить, а сьогодні він просто хоче зробити приємне дружині.

Проте Людмили все не було, і навіть на дзвінки вона не відповідала.

– Знову, напевно, телефон на беззвучному режимі, або в маршрутці трясеться й не чує, – думав чоловік.

Скільки разів він їй пропонував купити машину, нехай і в кредит, зате своя, так ні, їй на маршрутці цікавіше.

– Так скільки можна? – і тут Микола помітив у самому нижньому кутку екрану новенького телефона повідомлення.

Як він раніше його не помітив?!

Мабуть, Людмила просила забрати її з роботи, а він не помітив.

Зараз прийде ображена і незадоволена, а потім тиждень нагадуватиме йому це.

Однак це було зовсім інше повідомлення. Від Людмили, звісно, але про інше.

Микола відкрив його і аж присів від прочитаного!

У повідомленні Людмила просила Миколу зібрати речі й піти ї її квартири, бо в неї з’явився чоловік, з яким вони планують одружитися…

Такого від дружини він не очікував, тим більше напередодні Різдва…

Микола відкоркував ігристе.

Стало трохи веселіше, і перспективи вже не здавалися такими поганими, як раніше.

Він мовчки зібрав свої речі, вимив за собою посуд і пішов куди очі дивляться.

У готельному номері він продовжив святкувати свою свободу, а вранці важко встав, добре, що не треба було йти на роботу.

Ці два вихідні були дуже доречними. Чоловік знайшов квартиру і перевіз туди речі.

Квартира була чистою й затишною, було видно, що господарям не все одно в яких умовах проживатимуть їх мешканці.

Двокімнатна квартира, сонячний бік, свіжий ремонт.

Навіть меблі були біло-кремових відтінків, ніби чистий аркуш паперу, з якого і починав своє нове життя Микола…

– Цю квартиру ми купували для доньки, але вона, на жаль, закохалася і вирішила переїхати жити за кордон, тож… Користуйтеся на здоров’я. До речі, ви сам, чи з сім’єю?

– Сам.

– Зрозуміло… Тут у шафі ялинка й прикраси… Раптом вам захочеться прикрасити квартиру до нового року.

– Дякую, я розберуся.

– Так, і прошу… Постарайтеся нічого тут не зіпсувати.

– Постараюсь…

…Залишившись на самоті, Микола замислився. Цікаво, як давно у Людмили з’явився інший?

Чому він цього не помічав? Хоча, якщо чесно останнім часом Людмила дуже змінилася.

З блондинки вона раптом стала шатенкою, та й стиль одягу помітно змінився.

За два роки спільного життя Микола звик до її чудасій…

…Познайомилися вони на зупинці. Микола просто не міг пройти повз дівчину, яка плакала.

Як виявилося, її покинув хлопець, і він, як справжній джентльмен, провів її додому і на прощання взяв номер телефону.

Наступного дня він відправив її букет, потім ще й ще, а потім прийшов сам і запросив її на побачення.

Понад два місяці вони просто спілкувалися, а потім Людмила сама зробила перший крок і перевела їхні стосунки у нове русло.

Одружилися вони теж з її ініціативи, дівчині хотілося якнайшвидше розпочати доросле життя, та й напевно довести своєму колишньому, що на ньому життя не закінчується.

Спочатку жили душа в душу, часто подорожували. Цього літа планували вирушити на море. Не склалося…

Тепер не з ним Людмила пізнаватиме світ, не з ним сперечатиметься, куди вони поїдуть відпочивати наступного літа…

…А потім пішли похмурі дні, коли Миколі просто доводилося змушувати себе повзти на роботу, бо так треба було, і пояснювати батькам, чому це вони з Людочкою вирішили розлучитися, та ще й перед новим роком!

– Мамо, та яка різниця, коли розлучатися?! Людмила так захотіла, це її рішення.

– Значить, Люда… Може ти щось накоїв? Скажи чесно! Може ти їй зрадив, чи почав гульбанити?

– Мамо, нікому я не зраджував, і не гульбаню… Просто у Людмили з’явився чоловік… Так буде краще для всіх.

– Ах, ось значить як?! Ну й правильно! Тобі не потрібна дружина, яка гуляє! І взагалі я зараз тітці Світлані подзвоню, вона тобі вмить серед своїх знайомих кращу знайде!

– Не треба мені нікого шукати, і взагалі не розповідай про це нікому. Я не хочу, щоб мене всі шкодували.

– Добре, як скажеш, синочку… Але на Різдво ми з татом будемо тебе чекати…

…Микола стояв біля вікна і спостерігав, як у будинках миготіли оздоблені гірляндами вікна.

Тільки його вікна були не прикрашені, ніби його різдвяні свята зовсім не стосувалися.

А й справді, чого це він розкис?! Йому всього тридцять років! Робота є, машина є, батьки живі-здорові, а розлучення? З ким такого не буває?!

Микола дістав коробку з прикрасами, ялинку з шафи і почав прикрашати квартиру.

Незабаром на вікнах, наче зірочки замерехтіли новорічні гірлянди, а у вітальні з’явилася струнка і пухнаста, нехай і штучна красуня-ялинка.

Поступово настрій покращувався, і Микола навіть почав щось наспівувати з різдвяних пісень.

Сівши у велике крісло, Микола замовив доставку продуктів на завтра.

Надвечір тридцять першого грудня кур’єр привіз замовлення, і Микола, діставши ошатний сервіз, накрив у вітальні стіл.

Нічого зайвого – салат олівʼє, мандарини, торт, ігристе.

Замариноване м’ясо чекало свого часу в холодильнику. Всього півтори години в духовці і страва буде готова.

Оглянувши накритий стіл, і переконавшись, що все виглядає ідеально, чоловік поїхав до батьків, щоб привітати їх, а потім знову повернутися і вже в гордій самоті зустріти новий рік.

Можна було й у батьків залишитися, але в них завжди збирається так багато гостей. А Миколі зараз хотілося спокою й усамітнення.

Привітавши батьків, і вислухавши від кожного, що він ще молодий і все в нього попереду, а ця Люда ще пошкодує, що проміняла його на іншого, Микола докірливо глянув на матір.

Ну, навіщо треба було говорити всім і вся про його розрив із дружиною, і так було сумно, а тут ще й ці жалісливі погляди…

Нікому нічого не сказавши, Микола мовчки вийшов із квартири батьків і приїхав до себе.

Він увімкнув телевізор, поставив м’ясо в духовку, увімкнув гірлянди.

Рівно опівночі Микола загадав бажання і випив ігристого.

Але віри в те, що все задумане здійсниться, він не мав.

Через десять хвилин у квартиру подзвонили. Микола відкрив двері й остовпів від несподіванки.

На порозі стояла молода дівчина з валізою і щось говорила про батьків, які вчинили погано, здавши в оренду квартиру без її відома, і що їй нікуди йти, і що їм доведеться якось жити разом.

Ось тобі й новий рік…

Знову Микола має опинитися на вулиці, і знову йому треба шукати житло…

– Ну чого ви стоїте? Давайте святкувати! Тим більше, у вас стільки всього наготовано… А це у вас чим пахне? М’ясцем?

– Так, я, здається, про м’ясо забув! Воно, мабуть, уже готове…

– Ви не турбуйтеся, не виставлю я вас у новорічну ніч. Можете пожити тут до кінця свят, я не проти, тим більше у вас оплачено, а коли знайдете квартиру, то й переїдете.

З Веронікою вони проговорили всю ніч. Виявилося, у дівчини не вийшло з її хлопцем, вони посварилися, якраз перед Різдвом.

Батьків засмучувати не хотілося, тому вона й приїхала прямо сюди, хоч і знала, що квартиру здають в оренду.

Цілий тиждень вони спілкувалися, дивилися новорічні фільми, ходили на ковзанку, гралися в сніжки, разом готували піцу, і всілякі смаколики, намагаючись вразити один одного своїми кулінарними премудростями.

Через тиждень Микола зібрав валізи, подякував господині за гостинність і вже збирався йти, як раптом почув від неї:

– Ти зовсім нерозумний?

– В сенсі?!

– Невже ти просто так візьмеш і підеш?

– Я ж ніби вже за все заплатив, і ти дозволила мені залишитися на тиждень, за що тобі окреме спасибі…

– Ти й справді нерозумний…

Вероніка підійшла до Миколи й поцілувала його, а йому хотілося, щоб час зупинився, і щоб не треба було нікуди й ніколи йти.

Вероніка йому ще тоді сподобалася, тільки він не хотів здатися нав’язливим.

Раптом дівчина подумає, що він її використовує заради житла, адже це було зовсім не так!

А Вероніка давно знала, що Микола це саме той чоловік, з яким вона буде щасливою все своє життя!

Ворожка їй сказала, мовляв, зустрінеш чоловіка в квартирі, яка і твоя і не твоя, ось він і є твоя доля.

Відпустиш його – все життя шкодуватимеш!

Тоді вона розсміялася такій нісенітниці, а зараз зрозуміла про що мова.

Квартира її, а за документами батьків, та й за договором про оренду, Микола мав право у ній жити до кінця місяця…

…Вони досі разом і виховують двох чудових доньок. А на Різдво обов’язково загадують бажання і п’ють ігристе.

Вони знають – це працює, адже тоді, Микола загадав зустріти справжнє кохання, яке не закінчиться ніколи!

Чудеса трапляються з тими, хто в них вірить…

КІНЕЦЬ.