Я вийшла заміж швидше по наївності ніж по любові, нам обом було по 21 і ми зустрічались тільки 4 місяці.

З’їхались після двох тижнів знайомства.

В той момент я була щаслива і збентежена.

Щось нове в житті, нові емоції, враження. Ми гуляли, їздили закордон, поїхали на море.

Але з часом він змінювався, Ігор перестав дбати про мене.

Вже не було тієї любові, що одразу.

Не було іскри, а був побут.

Його робота, моя робота, а ввечері втомлені гризлися, хто має готувати вечерю і прибирати.

Не допоміг навіть тиждень в горах, сварки знову і знову продовжувались.

Ігор чіплявся до мене за будь що. То не так виглядаю, не з тією подружкою спілкуюсь.

Вечеря не смачна, тай взагалі не така я господиня як його мама.

Але розлучатись він не хотів, так і тягнулися ще пару місяців.

Моя рідна сестра запросила нас на хрещення Андрійчика, ми відклали всі наші конфлікти і пішли як сім’я.

Випадково я вийшла на вулицю і почула як чоловіки обговорюють своє приватне життя.

Звісно вони всі вже були в не тверезому стані.

Вони нахвалювали своїх дружин, щиро ними захоплювались, а мій Ігорко поза очі принижував мене, весь бруд який він виливав місяцями, виліз і тут.

Це стало останньою каплею, більше я з цією людиною не хотіла мати жодного спільного життя, і придумала план помсти.

Всі кошти, які він відкладав на покупку машини я витратила.

Так, як в мене був доступ до його картки, то з легкістю провернула цю аферу.

І ось, через декілька днів я вже їхала до Варшави, а звідти пересіла на літак.

Забронювала відпочинок в Туреччині на два тижні.

Оновила гардероб, новий телефон.

Думаю, що заслужила все, що маю зараз.

Речі свої з квартири спакувала перед відльотом, він не знає де я. Але думаю, що факт про гроші його трохи приголомшив. Але нічого, переживе. Після мого приїзду нас розлучили нас за місяць.

Більше ця особа не з’являлась в моєму житті.

КІНЕЦЬ.