Як я розумію автора історії про безсовісну свекруху. Але в кого безсовісна свекруха, то це в мене.

Свекруха успадкувала від батьків дві квартири, в одній дозволила нам жити з чоловіком, але підкинула свою хвору неходячу маму. Я доглядала її три роки, розриваючись між хворою старенькою і маленькою дитиною.

Лікарі, ліки, їжа – все було на нас, комунальні теж ми платили. Свекруха зрідка приходила, поговорила, пила каву та спокійно їхала до себе.

Мати просила її приходити частіше, але вона просто ігнорувала. Бабусі чоловіка раптово не стало на моїх очах.

Я перенесла тяжкий стрес. Тут друг чоловіка запропонував йому роботу за кордоном.

Свекруха категорично була проти, але я вмовила чоловіка переїхати, поставивши матір перед фактом. Ми винаймаємо квартиру, у нас діти, грошей часто не вистачає, додалися проблеми зі здоров’ям спочатку у мене, потім у чоловіка.

Але свекрусі байдуже до наших проблем. Вона не спитає як здоров’я, не спитає про онуків, але вимагає оплачувати комунальні за квартиру, де живе, та підкидати їй грошей на життя.

Мені від її нахабства вже просто нудно. У мене теж є мама, але вона так себе не веде, ніби їй усі винні щось робити.

Останньою краплею став день народження дитини. Так звана бабуся привітала пізно ввечері смс, не вислала ні копійки грошей, ні подарунка.

Свекруха не одна, є чоловік. Не бідують, окрім двох пенсій добрий дохід зі здачі нерухомості.

Надіслати онуку подарунок кошти є, було б бажання. Здоров’я у неї міцне, ліків не приймає, лікарів не ходить, нічим не хвора, якщо не вважати відсутності совісті.

Син єдиний. Свекруха махрова егоїстка, усю молодість позбавлялася від дітей.

Я вважаю, не треба їй нічого давати, умовляю чоловіка розплющити очі на маму. Раз у неї немає бажання дарувати онукам, ми не маємо бажання дарувати їй. Все чесно.

КІНЕЦЬ.