Свекруха мені нещодавно дзвонила, виговорювала, що я сама своїми руками штовхаю сім’ю до розлучення. Адже чоловікові не можна дорікати грошима, особливо коли він заробляє менше дружини.

Але я так поводжуся, як ще недавно поводився зі мною чоловік. Або він зрозуміє щось, попросить вибачення і зміниться, або нехай збирає у вузлик своє ущемлене чоловіче самолюбство і повертається до своєї мудрої мами.

Історія кохання у нас із чоловіком оригінальністю не відрізняється – зустрілися, закохалися, одружувалися, народили дитину. Питання з житлом у нас не стояло, у мене від бабусі була своя двокімнатна квартира. У майбутньому ми з чоловіком хотіли збудувати будинок, але це був план не найближчим часом.

До появи дитини у нас із чоловіком у сім’ї були мир і порозуміння, напевно, не скінчився ще наш горезвісний цукерково-букетний період. Весь період виношування чоловік старанно виконував усі мої примхи, дарував квіти та поводився ідеально.

Перший рік після появи дитини теж було непогано. Вже не так казково та гладко, але воно й зрозуміло. Маленька дитина – великі проблеми. Безсонні ночі, нестача часу, втома. Але навіть у цьому складному періоді ми примудрялися не сваритись.

Все змінилося, коли чоловік отримав нову посаду. Він до цього йшов давно, брав переробки, часто їздив у відрядження і щосили крутився перед очима начальства. Його нарешті помітили, оцінили та дали заповітне підвищення. Я за чоловіка була рада, пишалася ним.

Але чоловік з того моменту почав сильно змінюватись. У нього почала рости корона. Він одразу ж забув, що я його підтримувала, не виносила мізки, завжди вислуховувала і давала нормально відпочивати, захищаючи від дитячого плачу та домашніх обов’язків. Це все я робила заради нього та на шкоду собі. Але чоловік став сприймати це як належне.

Раніше він з дитиною не допомагав, бо в нього не було на це часу, а тепер, тому що дуже втомився, йому треба відпочивати. Прохання посидіти з малюком пів години, щоб я сходила нормально у ванну, сприймалася у багнети.
– Ти цілий день удома, а я гроші заробляю! Невже не можна мені хоча б удома дати спокій!

Приготовлена мною їжа його теж припинила влаштовувати. Він заявляв, що заробляє гроші не для того, щоб харчуватися гречкою та сосисками. Але мені з непосидючим малюком на руках якось не вдається готувати якісь складні вечері ресторанного рівня.

Ми почали сваритися, і щоразу чоловік нагадував, що він заробляє гроші, утримує мене та дитину, і я могла б постаратися. Тобто, стати нянькою, прибиральницею та куховаркою, яка не має жодних прав.

Щоб пан приходив додому, цілував піднесену до нього задоволену дитину, йшов смакувати вишукану вечерю, а потім розвалювався на дивані, тоді як “прислуга” у моєму обличчі прибирає, готує, займається дитиною і мух ще від пана відганяє. Все це, звичайно, у безшумному режимі, щоб пана не нервувати.

– Не так багато від тебе чоловік вимагає. Він працює, втомлюється, звичайно, йому хочеться відпочити в затишку. А ти йому гречку з сосисками на вечерю та дитину в руки. Ну мусиш ти зрозуміти! – казала свекруха, а потім починала згадувати, як у їхній час було важко, а вони все одно встигали.

– Чому вдома немає молока? Я не п’ю кави без молока! – обурювався вранці чоловік.

– Ти вчора був у магазині, чому не купив?

– А чому я взагалі мушу про нього пам’ятати? Ти в нас вдома цілий день, а я взагалі гроші заробляю!

Про те, що, крім чоловіка в сім’ї, молоко ніхто не вживає, він забув. Дружина-ледарка, дружина-погана.

Дні до виходу з декрету я чекала сильніше, ніж пологів, хоча здавалося, що сильніше появи на світ свого малюка я не чекатиму вже нічого. Тим паче, що й начальство підганяло, там був повний аврал, і на мене дуже розраховували. Навіть були готові сплатити за послуги няні авансом, але це не знадобилося, нам дали садок.

Далі все закрутилося дуже швидко. Я відвикла від такого режиму життя, голова йшла кругом, але мені дуже подобався такий стан. Я за три роки втомилася від домогосподарства, тому вмикалася в роботу з усього розбігу. Тим більше мені моя робота подобається.

Чоловік після мого виходу з декрету став рідше заявляти, що він працює та утримує сім’ю, але все одно це звучало надто часто. Але тепер з ухилом на те, що він заробляє більше.

– Так, ти теж тепер працюєш, але в мене і робота серйозніша, і заробляю я більше!

– Тебе ніхто не гнав на роботу, я б і так забезпечив сім’ю. Та що ти там у себе отримуєш?

Але за півтора року ситуація змінилася. Наша компанія набрала обертів, я стала на керівну посаду, і моя зарплата стала в рази більшою, ніж у чоловіка. Я вирішила показати чоловікові, як неприємно, що тебе дорікають грошима.

Також, як свого часу чоловік, я стала при кожній нагоді йому нагадувати, що я тепер заробляю більше. Чоловік червонів, зривався, що я задовбала постійно йому це в ніс тикати. Але я продовжувала. Мені потрібно було, щоб він сам здогадався, що я просто віддзеркалюю його поведінку. Він здогадався, але вибачатися навіть не подумав. Просто продовжував істерити.

– Я не мінятиму машину на ось це, наавтоматі їздять тільки невдахи!

– Я тебе почула, але вирішувати, будь ласка, дозволь мені. Все-таки на мої гроші купуватиметься машина.

– Ось як? А може таки не на твої, а на наші?!

– Ну, я взагалі більше заробляю, тому все-таки на мої.

Після цієї розмови чоловік зібрав сумку та пішов до мами. А потім мені зателефонувала свекруха, щоб прочитати лекцію про те, як я некрасиво вчиняю з її сином.

– Ти ось своєю поведінкою сама до розлучення доведеш, бо жоден нормальний мужик не витримає такого відношення! Про дитину подумай, хочеш, щоб вона без батька росла?

Ні, я хочу, щоб його батько усвідомив, де був не правий, попросив вибачення і тоді ми продовжимо далі нормально жити. А якщо він чекає, що я просто спущу все на гальмах, тому що мене його мама засоромила, він помиляється. Я ще молода, може, й у другий декрет захочу сходити. Але я не хочу, щоб у чоловіка корона знову виросла, а якщо зараз він нічого не зрозуміє, не відчує, то виросте вона обов’язково.

КІНЕЦЬ.