Моя старша сестра нещодавно на родила ще одну дочку, і ми вирушили до полоrового будинку, щоб зустріти її та привітати з поповненням.

Всі наші родичі були там, показуючи своє щастя і бажаючи малюкові здорового і життєрадісного життя. Однак я досить добре знала наших родичів, щоб добре розуміти, що вони були лицемірними людьми.

Моя сестра, її чоловік і їхня дитина тривалий час жили в маленькій однокімнатній квартирі, і те пер там мала з’явитися ще одна дитина. Ми з батьками жили у трикімнатній квартирі.

У мене була своя кімната, коли мої батьки спали у своїй. Третя кімната служила нам вітальньою. Сестра Аліна не хотіла жити з нами, боячись, що плач дитини турбуватиме нас.

Її чоловік Назар мав однокімнатну квартиру, і ніхто з родичів не запропонував вирішення їхнього житлового питання. Вільна кімната у нашій квартирі нікому не була потрібна: ми користувалися нею лише тоді, коли до нас приїжджало багато гостей.

Чи було так складно вирішити квартирне питання Аліни? Батьки Назара мали великий будинок у селі неподалік міста, але вони не збиралися обмінюватися з ним житлом.

Вони купили йому квартиру, щоб він міг жити окремо. Ніхто не намагався допомогти їм фінансово купити інший будинок, незважаючи на всі добрі слова та побажання.

Аліна одного разу попросила наших батьків допомогти з житлом, але наша мама відмовилася, сказавши, що їм потрібне тихе місце для відпочинку та прийому гостей.

Мені не сподобалося лицемірне ставлення наших родичів, які не тільки відмовилися допомогти моїй сестрі з житлом, а й не схотіли дбати про її старшу дочку.

Я боялася, що коли вийду заміж, вони не допоможуть і мені. Я могла тільки уявляти, що відчувала Аліна, коли її виписали з лікарні, і вона зіткнулася із суворою реальністю свого житлового стану. Незважаючи на найкращі побажання малюкові, дії наших родичів говорили голосніше за їхні слова.

КІНЕЦЬ.