Шлюб Артура з Ларисою, працьовитою та ввічливою жінкою, був підірваний його рішенням перевезти її жити до своєї критичної матері, Світлани Олександрівни.

Незважаючи на старанність Лариси у домашніх справах та садівництві, Світлана Олександрівна знаходила в ній нескінченні недоліки, починаючи від приготування їжі та закінчуючи її вбраннями.

Артур залишався пасивним, не захищав Ларису і вставав на бік матері, дозволяючи критиці Світлани Олександрівни наростати.

Звинувачення Світлани досягли апогею, коли вона помилково заявила,

що Лариса зраджує чоловікові зі мною, їхнім сусідом. Лариса часто заходила до мене на чай, щоб відпочити від постійних причіпок свекрухи, адже ми були давніми друзями ще до їх шлюбу з Артуром.

Коли Світлана ввела Артура в оману щодо зради Лариси, він влаштував мені бурхливий скандал.

Іван, інший сусід, допоміг утримати Артура. Після цього я запропонував Ларисі пожити в місті, у квартирі, що дісталася мені у спадок. Вона швидко погодилася та переїхала зі своїми дітьми.

Артур, усвідомивши свою помилку, впав у алкоголізм, а Світлана жалкувала про вчинок, але допомогти синові не могла. Згодом ми з Ларисою зблизилися і зрештою одружилися.

Сільський будинок ми перетворили на дачу. У черговий приїзд Артур спробував примиритися з Ларисою, але вона його відкинула.

Світлана спостерігала за цим, засмучена наслідками свого втручання.

Мужність Лариси, яка залишила Артура, призвела до кращого життя для неї та наших дітей, а Артур залишився розбиратися з наслідками свого вибору та втручання матері.

КІНЕЦЬ.